Вам подарували набір посуду, але ж і старий викидати шкода? Цей матрац не підходить під жодне ліжко? Але ж він ще цілий. А килимки, що вийшли з моди, за ними ж колись стояли в довжелезній черзі. На шафах лежать кілька валіз, якими ніхто не користується? А раптом ще згодяться.
«Біда нам з мамою, — бідкається киянка Олена. — Якби бачили, що робиться у неї в оселі. Живе сама, а кімнати забиті невідомо чим. Шафи заповнені старомодним одягом. Коли померла бабця, так вона не дозволила жодної її речі викинути чи віддати сусідам. І це при тому, що ні одна з бабусиних речей їй не підходить. Жодної пляшечки, коробочки мама не викидає. Нещодавно полізла у неї під ванну – а там ящик мила. Коли у нас народилась дитина, мама радо дістала наші з братом старі речі і буквально завалила нас ними. А потім страшенно образилась, коли ми їх не взяли», — хитає головою Олена.
«Коли чоловік уперше привів мене у свою квартиру, яка дісталась йому в спадок від тітки, я не повірила, що одна людина може за життя накопичити стільки мотлоху, — розповідає Леся. — Тільки уявіть: квартира трикімнатна, але вже тривалий час ми живемо в одній, бо дві інші забиті різноманітними, переважно непотрібними речами».
Як побороти схильність до накопичення різноманітного непотребу? Найскладніший момент — попрощатись із ними. Адже схильних до накопичення людей постійно гризе сумнів: а чи не знадобиться це колись? Особливо це стосується одягу. Якщо є вагання — складіть такі речі в окремий мішок чи подалі у шафу, а через деякий час до них поверніться. Якщо жодна з них за цей час вам так і не знадобилась — несіть на смітник.
Психологи виробили так зване правило 2 років: якщо не користуєтесь річчю понад 2 роки — сміливо її викидайте.
Дійте за принципом: якщо чогось прибуло, чогось повинно убути. І щоразу, приносячи в дім нову річ, звільняйте для неї простір, позбавляючись від найменш потрібної старої. Існує правило позбавлятись від поламаних чи пошкоджених речей, надщербленого чи тріснутого посуду, речей, з якими пов’язані погані спогади.
Більше схильні до накопичення люди, що зазнали років дефіциту або поневірянь. А мотлох тим часом нагромаджується. Інша справа, якщо є речі, які вам дуже дорогі — фотографії, колекції, деякі книги тощо. Їх, звісно, викидати не слід. Просто відведіть для них якесь місце.
Якщо шкода щось викидати — подумайте, кому це може знадобитися. Приміром, добротний одяг може знайти свого нового господаря. Особливо якщо це дитячі речі, але не старі і в хорошому стані, бо непотріб може образити людей. Те саме стосується й іграшок. Щоправда, дітям часто важко з ними розпрощатись. Психологи радять у такому разі влаштувати дитині свято прощання з ляльками чи машинками. Призначити конкретний день, купити з цієї нагоди щось солоденьке до чаю, щоб цей процес викликав у дитини приємні емоції, поговорити з іграшками, подякувати їм, а потім разом піти подарувати меншим малюкам, віднести до садочка або дитячого будинку. Слід пояснити дитині, що вона вже доросла, іграшки у неї мають бути інші.
Не залишаться без господаря і непотрібні вам меблі. Тут, щоправда, виникає проблема їх транспортування. Однак іноді у містах речі, які ще можуть комусь знадобитись, люди виставляють біля контейнерів зі сміттям. І як правило, вже за кілька годин від них і сліду не залишається.
Розберіть книжкові полиці в домі. Залишіть тільки класику й улюблені книги, які час від часу перечитуєте. Решту віднесіть до бібліотеки, а ті, що не користуються попитом, — до пункту прийому вторсировини.
Здатність до накопичення ніяк не пов’язана з матеріальними статками. До неї можуть бути схильними як забезпечені, та і не дуже.
Можна спробувати реанімувати старі речі — перешити давній костюм, розпустити светр, що витягнувся, поміняти обшивку на меблях, заново полакувати або навіть пофарбувати шафу.
Оселя, захаращена мотлохом, просто-таки притягує пил, усе це займає місце, заважає прибиранню. За вченням «фен шуй», нагромадження речей перешкоджає вільній циркуляції енергії і порушує позитивні життєві процеси. Навіть якщо у це не вірите, згадайте східну мудрість: у повну чашу води не наллєш.
Тож хай у вашій оселі завжди буде місце.
Христя МАЙСТРЕНКО.
