Збройні сили України викликають нині гордість і захоплення серед українців, а розповіді про результати битв із російськими окупантами – на перших шпальтах не лише вітчизняних, а й світових ЗМІ. За місяці повномасштабного вторгнення росії в Україну наші ЗСУ стали четвертою армією НАТО, попереду лише армії США, Великобританії та Туреччини, переконаний член Атлантичної ради Юрій Романюк, на думку якого, Україна, за рівнем боєздатності ЗСУ, сама вже є еталоном, критерієм для вступу до альянсу.
Можливо, до 24 лютого не кожен із нас знав Головнокомандувача Збройними Силами України, котрого сьогодні в світі вже називають історичною постаттю, якому аплодують військові стратеги всіх цивілізованих країн. Жодна з європейських не має очільника військ із таким досвідом, як український генерал Валерій Залужний. А саме його, учасника бойових дій на Донбасі, 27 липня 2021 року Президент Володимир Зеленський призначив Головнокоман дувачем ЗСУ.
Сьогодні, дякуючи нашим захисникам за кожен день, що наближає Україну до Перемоги над ворогом, ми неодмінно дякуємо й тому, хто керує нашими ЗСУ, хто став справжнім символом стійкості у війні з росією.
Про нього ще напишуть багато книг, присвять не один вірш, знімуть кіно, намалюють картини. А ми спробуємо трішки більше дізнатися про Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного.
Загальновідома фраза про те, що немає такого солдата, котрий не мріяв би стати генералом, можливо, також стосувалася й того молодого чоловіка, котрий свого часу вирішив вступати до Одеського інституту сухопутних військ. До військової справи душа в нього лежала ще з раннього дитинства. Про що можна здогадатися й переглядаючи дитячі фото, на яких малий Валерій Залужний – не по-дитячому серйозний, зосереджений, у стройовій стійці й неодмінно з іграшковим автоматом чи пістолетом у руках.
А народився він у сім’ї робітників, 8 липня 1973 року в Новоград-Волинському, що на Житомирщині. Після закінчення середньої школи вступив до Новоград-Волинського машинобудівного технікуму. Хлопець добре навчався, закінчив його з відзнакою у 1993 році і міг продовжити навчання в Київському політехнічному інституті за обраною спеціальністю.
Однак він круто змінює свою подальшу долю і вступає на загальновійськовий факультет Одеського інституту сухопутних військ. Мама, Клавдія Василівна, – його найперший друг і порадниця, підтримала такий вибір сина, а от дідусь чомусь поставився до цього скептично. А Валерій у 1997 році з відзнакою закінчує училище, після чого не менш успішно проходить усіма щаблями військової служби. Командував він і взводом, і навчальним взводом, і бойовим взводом, і навчальною ротою, і ротою курсантів, був також і командиром батальйону.
Та на тому не зупинився і вже у 2005 році вступив до Національної академії оборони України, яку закінчив у 2007 році із золотою медаллю. Валерія Залужного призначають на посаду начальника штабу – першого заступника командира славнозвісної 24-ї Залізної механізованої бригади в Яворові Львівської області, а з 2009-го – командиром 51-ї Волинської окремої механізованої бригади. А в 2014 році він продовжує навчання військовій справі в Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського.
Як найкращий випускник оперативно-стратегічного рівня підготовки нагороджений перехідним мечем королеви Великої Британії. Згодом Валерій Залужний був начальником штабу – першим заступником командувача військ Оперативного командування «Захід» (2017), начальником Об’єднаного оперативного штабу ЗСУ – першим заступником командувача Об’єднаних сил (2018), командувачем військ Оперативного командування «Північ» (2019–2021).
У грудні 2020 року закінчив магістеріум Острозької академії за спеціальністю «Міжнародні відносини». 4 березня 2022 року отримав найвище військове звання – генерал. До речі, він – єдиний з українських генералів, хто присягав лише на вірність Україні.
Після повномасштабного вторгнення росії Головнокомандувач рідко з’являється на публіці, мало де виступає, дає коментарі, адже, наголошує, проведення оборонних операцій не є темою для публічних обговорень. Щоправда, час від часу звертається чи то до політиків – із проханням «не сіяти зраду»: «Ми зупинили противника на всіх напрямках. Ми завдали їм таких втрат, яких вони ніколи не бачили і не могли уявити. Про це знають усі українці. Про це знає світ… Звертаюся до вас: не принижуйте наших захисників своїми «експертними оцінками»… Кожен повинен займатися своєю справою. Ми захищаємо Україну. Ви дбаєте про її розвиток і не заважаєте нам».
Або ж – до блогерів: «Я в черговий раз закликаю всіх, особливо блогерів з великими аудиторіями, утриматися від публічних оцінок бойових дій, логістики, забезпечення і рішень командирів. Лише військове керівництво володіє всією повнотою інформації та використовує її для відбиття агресії. Запорукою успішного знищення противника є нерозповсюдження цієї інформації. Вірте Збройним Силам. Ми робимо свою роботу. У нас потужний, підступний і безжалісний ворог, який використовує будь-що для нанесення нам втрат. Не ставайте інструментом у його руках!»
А під час спілкування з головою Об’єднаного комітету начальників штабів США генералом Марком Міллі наш Головнокомандувач наголосив, що українські військові битимуться за свободу, демократію і право жити в цивілізованому світі, який вони сьогодні захищають, і що готові довести справу знищення зла до кінця.
«Битва за кожне місто і село нашої країни варта окремої книги. Кожен військовий і цивільний, хто чинив спротив окупанту, хто підтримує визволителів, вартий окремої розповіді. Ми пам’ятаємо всіх – і полеглих, і живих», – написав Головнокомандувач на своїй сторінці у Фейсбуці.
Нещодавно він також повідомив про створення Фонду його імені, який займається допомогою армії, зазначивши, що «з маленьких ініціатив складається наша спільна велика Перемога».
Про особисте життя генерала відомо небагато. Хіба те, що має двох дорослих доньок і дуже щасливий зі своєю дружиною Оленою. А надійний тил багато важить. Особливо ж – для військового. Особливо ж – у такий складний, вирішальний час, коли виборюється наша Перемога.
Слава Україні! Героям Слава!
