Люди з багатьох причин, з різними больовими симптомами звертаються до лікарів, аби діагностувати можливу хворобу й отримати лікування. Та коли йдеться про психічне здоров’я й антидепресанти — а це теж хвороби і теж ліки — починаються складнощі. Хтось уперто не хоче йти до лікаря, хтось чинить спротив ідеї «пити препарати, що діють на мозок». Тож у МОЗ розповіли, хто й коли може призначити антидепресанти, чому інколи без них не впоратися, і чому пити їх — не страшно.
Антидепресанти — це загальна назва для кількох груп препаратів, які призначають передусім у разі депресивного розладу та його різновидів. Утім, не всі психічні розлади потребують застосування антидепресантів, і не лише депресію можна ними лікувати.
Ці препарати впливають на те, як нейрони головного мозку «спілкуються» один із одним — зокрема, коли йдеться про настрій. Ці ліки не роблять людей «щасливими» — вони допомагають функціонувати, знайти сили на психотерапію чи «просто» робити буденні справи. Слово «просто» в лапках, бо в разі психічних розладів буденні справи — це дуже складно.
КОМУ ТА ЯКІ
Які препарати потрібні конкретній людині, залежить не лише від діагнозу, а й від усієї історії хвороби, навіть сімейного анамнезу, а також інших ліків, що наразі людина вживає. Якщо лікар призначив психіатричний препарат, але «дива не сталося», це не означає, що лікар не фаховий, а доказова медицина — неефективна. Досить часто потрібний препарат і його дозу лікар добирає в кілька підходів — це нормальна практика, передбачена медичними протоколами лікування. Є ліки так званих першої, другої, третьої лінії терапії — якщо не подіяли ліки першої лінії (найпоширеніші та найуніверсальніші), то пробують далі, поки не доберуть потрібну схему лікування. У переважній більшості випадків це вдається зробити.
ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ
Приймання низки антидепресантів може мати такі побічні ефекти, як втрата лібідо, зміни в режимі сну та набір ваги (не все одночасно). Деякі побічні ефекти минають зі звиканням до препарату, деякі — після припинення курсу лікування, а інколи лікар призначає інший препарат. Багато хто може й не відчувати жодних побічних ефектів.
Набір ваги через ліки чи втрата сексуального потягу — це справді неприємно. Та в стані депресії люди й без ліків часто втрачають лібідо і стосунки взагалі, здоровий сон, апетит або мають розлади харчової поведінки, можуть зловживати алкоголем чи взагалі спробувати покінчити із собою.
Якщо когось зупиняє страх перед антидепресантами чи іншими медикаментами психіатричного призначення, зауважте, що кофеїн, нікотин і алкоголь також впливають на мозок. Але їх чомусь не боїмося.
ХТО ПРИЗНАЧАЄ
Антидепресанти призначає психіатр — саме лікар, не психолог. Підставою для призначення є діагноз і анамнез (історія хвороби). Після призначення схеми лікування йде період тісної взаємодії пацієнта та психіатра, адже потрібно простежити, чи є потрібний і побічні ефекти, добрати належну дозу препарату чи зробити нове призначення. Коли є робоча схема лікування і медикаменти, які допомагають конкретній людині, справа за часом — потрібно пити ліки та регулярно оновлювати їхні запаси. Для цього потрібен рецепт на антидепресанти.
Звісно, це створює певний клопіт. Рецепт має обмежений термін дії, і його слід постійно оновлювати, та є досить зручне рішення — запис у медичних електронних системах і електронний рецепт. Після того, як лікар зафіксував у базі даних своє призначення, і пацієнт отримав смс із номером електронного рецепта, наступні рецепти за цією схемою вже може виписувати сімейний лікар, у тому числі й дистанційно — вам приходитиме смс із новим номером, який і потрібно називати в аптеці.
Рецепт може бути й паперовим — у цьому разі в ньому має бути назва активної речовини препарату, а не самих ліків, потрібне дозування та схема приймання. Він має бути на бланку, а не на звичайному папірці, містити ім’я пацієнта, ім’я та печатку лікаря й дату.
