Нещодавно прочитала цікаве дослідження, згідно з яким українці тепер менше відпочивають. Точніше, беруть повноцінні відпустки. Натомість дуже популярними стали тури вихідного дня. А й справді: назбирати грошей на тривалий відпочинок непросто, а дозволити собі коротку, але насичену поїздку – чом би й ні? Якось друзі запропонували поїхати в Буки – невеличке село на Київщині. Чула про нього багато, однак що там можна побачити, не мала уявлення. І це лише посилило враження від побаченого. Бо на місці здалося, що ми загубились у часі й просторі.
Буки – це чималий храмовий комплекс та ландшафтний парк, створений наприкінці минулого століття місцевим підприємцем. Через нього протікає річка Роставиця, згадувана, якщо пам’ятаєте, Іваном Нечуєм-Левицьким у творі «Микола Джеря». Нині тут діє міні-ГЕС. Тут же, на березі Роставиці, розташовані старі приміщення колишньої картонної фабрики, нині задекоровані під нинішній ландшафт. Хоча вибиті шибки в приміщеннях та облізлі подекуди стіни свідчать, що працювати є над чим. Колись тут був ще й водяний млин.
Один із ключових елементів храмового комплексу – дворівнева церква Святого Євгена. На нижньому рівні можна побачити скульптури святих та купель для хрещення немовлят. Поряд із церквою, до речі, встановлено фонтан, який раніше стояв на Майдані Незалежності у Києві. Неподалік – монумент у вигляді хреста. На території парку є також міні-зоопарк та багато оригінальних скульптур. Серед них – три жаби, що гріються на сонечку (символ достатку). Поряд – пам’ятник Максиму Горькому, а неподалік – Буратіно на черепасі Тортилі, герої мультфільму «Жив собі пес» та інші. Є тут і галявина казок із чудернацькими фігурами, романтичний місток, який охороняють крилаті леви, численні альтанки та споруди, що створюють враження, ніби потрапив у минуле. В ажурній альтанці закоханих розміщена скульптура Святого Валентина, який тримає у руках камінь, привезений, як на ній написано, з Кани Галілейської, де Ісус перетворив воду на вино. І всю цю еклектику авторам задуму вдалося поєднати дуже гармонійно. Навіть металевий Горький, що вдивляється кудись удалечінь, цілком природний біля жаб.
Після тривалої прогулянки виникає бажання поїсти. На території працює ресторан, однак шукаємо щось бюджетне і смачне. Тому заїжджаємо у сусіднє село Великі Єрчики, а пообідавши, вирушаємо у Київ. Дорогою відвідуємо містечко Фастів. На історичні пам’ятки воно не багате, але може похвалитися костелом Воздвиження Святого Хреста, який вважають візитівкою міста. Це дуже красива споруда, яка в радянські часи була закрита. Здавалося б, можна вже й на Київ тримати дорогу. Аж ні: вирішуємо заїхати до села Томашівка, де розташовано Ризоположенський чоловічий монастир. Навіть важко сказати, що з побаченого того дня нас вразило найбільше. Бо й сам монастир, і територія навколо нього – ніби ще один ландшафтний парк із розкішним маєтком. Що не дивно, адже розташований монастир у колишньому палаці поміщиків Хоєцьких, які звели тут родове гніздо з неймовірною архітектурою.
Катерина ОКУНЬ.
