11 жовтня 2019 року пішов з життя Олексій Леонов. «Порадниця» підготувала матеріал про великого космонавта, який подарував людям космос.
Олексій Леонов народився 30 травня 1934 року в селі Листвянка в Західносибірському краї СРСР. Потім в Україні закінчив 10-у Військову авіаційну школу початкового навчання льотчиків у Кременчуці та Чугуївське військове авіаційне училище льотчиків. У 1960 році його зарахували до першого загону радянських космонавтів разом з Юрієм Гагаріним.
Вихід Олексія Леонова у відкритий космос 18 березня 1965 року був розписаний по секундах. «Схід-2» стартував рівно о 10 ранку за московським часом. На першому ж витку була надута шлюзова камера. Об 11 годині 32 хвилини й 54 секунди, коли космонавти пролітали над Чорним морем, відкрився вихідний люк. За дві хвилини Леонов уже виплив у безповітряний простір. Його вихід знімали дві теле- й одна кінокамера, закріплена прямо на шлюзі. Політ Леонова у відкритому космосі тривав 11 хвилин 51 секунду. П’ять разів він віддалявся від шлюзу, а потім по п’ятиметровому фалу повертався назад. Спочатку все йшло за сценарієм. Однак згодом склалася ціла низка позаштатних ситуацій. Спочатку з’ясувалося, що погано випробуваний скафандр роздувся від кисню, що у нього нагнітали. Увійти до шлюзу штатним способом — ногами вперед — було неможливо. Леонов, не спитавши дозволу, зменшив тиск до чверті нормального і повернувся в люк. Згодом він пояснював Сергію Корольову: «У мене не було вибору. Якби доповів, ви б почали формувати комісію, вибирати голову… Зрештою мені б наказали відкрити клапан і зменшити тиск — тільки я б уже помер до цього моменту». Піт заливав обличчя, тому космонавтові довелося зняти шолом скафандра ще до того, як тиск повернувся в норму й була перевірена герметичність шлюзу. Через нештатну ситуацію Леонову ледве вдалося в тісному шлюзі перекинутися через голову, щоб потрапити на корабель. Входячи, випадково зачепив шлангом тумблер і ввімкнув подачу кисню, що могло спричинити пожежу. На щастя, її вдалося уникнути.
Після цього Бєляєву та Леонову довелося сідати на ручному керуванні: автоматичний режим використовувати було неможливо через аварію системи орієнтації за Сонцем. У результаті місце приземлення змістилося на 160 кілометрів від розрахованого, а переміщення по кораблю змінило його положення в просторі. Приземлившись, Леонов і Бєляєв не змогли визначити свої координати через неполадки з навігаційним приладом і два дні чекали рятувальників узимку в пермській тайзі. «Через піт у мене в скафандрі було по коліно вологи, приблизно 6 літрів, — згадував Леонов. — Потім, уже вночі, я кажу Паші (Бєляєву): «Ну все, я змерз». Ми зняли скафандри, роздяглися, викрутили білизну, наділи її знову. Потім розпороли екранно-вакуумну теплоізоляцію. Усю тверду частину викинули, а решту наділи на себе. Це дев’ять шарів алюмінізованої фольги. Зверху обмоталися парашутними стропами, як дві сосиски. І так лишилися там на ніч. А о 12 дня прилетів вертоліт».
У черговий раз Леонов ледь не загинув під час замаху на Брежнєва: злочинець переплутав машини кремлівського кортежу. 22 січня 1969 року по Москві рухався кортеж урядових автомобілів. В одному з них сидів Генеральний секретар ЦК КПРС Леонід Брежнєв. В іншому — космонавти, які щойно завершили польоти на кораблях «Союз-4» і «Союз-5». Коли кортеж в’їжджав до Кремля, молодший лейтенант армії Віктор Ільїн, котрий вирішив убити генсека, почав стріляти з двох пістолетів Макарова по другій машині. Ільїн був переконаний, що Брежнєв сидить саме в ній. Однак у цьому автомобілі сиділи космонавти, включаючи Леонова. Загалом у машину влучило 14 куль. Одна з них — у шию водієві, пізніше він помер. «Я повернув голову, і ще одна куля пролетіла просто перед обличчям. Якби не повернувся, куля була б у скроні», — згадував Леонов. Лейтенанта Ільїна потім визнають божевільним, а космонавт дійде висновку: те, що відбулося, — змова спецслужб, машини поміняли місцями не просто так.
Також наприкінці 1960-х років Леонов готувався до польоту на Місяць і міг би стати першою людиною, що ступила на її поверхню, якби СРСР виграв місячну гонку.
Леонов першим потиснув руку американцеві в космосі. 17 липня 1975 року бригадний генерал США Томас Стаффорд і національний герой СРСР Олексій Леонов бачать один одного крізь відчинені люки зістикованих кораблів «Союз» і «Аполлон» — і потискують руки. Це було перше радянсько-американське рукостискання й загалом перше міжнародне рукостискання в космосі. Після цього Леонов довго вмовляв американців випити горілки зі спеціального космічного тюбика з написом «Пшенична», а коли ті нарешті здалися й відсьорбнули, у ньому виявився… борщ. Кораблі в цей момент пролітали в районі Західного Берліна — і це сприйняли як символ припинення холодної війни. «До півтора мільярда людей в усьому світі бачили, як я потиснув руку Олексію й сказав: якщо такі люди можуть працювати разом, ми можемо працювати разом над багатьма речами», — сказав Стаффорд.
Космонавт написав понад 200 картин. Леонов десятиліттями намагався намалювати космос саме таким, яким його бачить людина, яка пливе над Землею в абсолютній порожнечі. Є навіть карикатури на інших космонавтів і астронавтів. Замальовки «Сходу-2» Леонов робив нелегально — це було заборонено. Коли 11 жовтня 2019 року Олексія Леонова не стало, Національне управління з аеронавтики та дослідження космічного простору США (НАСА) перервало пряму трансляцію з орбіти, аби повідомити, що пішов з життя Олексій Леонов.
За матеріалами ЗМІ підготував Сергій ЧЕРНЯВСЬКИЙ.
