…Уявіть десятки кілометрів піщаного пляжу – саме такий вигляд має Арабатська стрілка, піщана коса на Азовському морі. Її довжина – понад 100 км! Востаннє я була тут років із 20 тому, в селищі Щасливцеве.
Якщо бази відпочинку вздовж моря тоді більш-менш працювали, то селище справляло гнітюче враження: напівзруйновані хати з вибитими шибками й дірявими дахами, повалені паркани, занедбані дворища. Ми ж приїхали з центральної України, де чи не кожен двір – як віночок, і де навіть старенька немічна бабуся до останнього соватиметься потроху та наводитиме лад у дворі. І не могли зрозуміти, чому селище в такому стані: через злидні чи лінощі місцевого люду? Відповіді так і не дізнались, однак те, що побачили цьогоріч, приємно вразило. А минуло, нагадаю, 20 років.
Незмінним лишилося тільки море. Саме Щасливцеве нині може похвалитися новими котеджами, доглянутими дворищами, міні-готельчиками, базами відпочинку. Словом, тут почав активно розвиватися туризм. Окремо треба сказати про дороги. Раніше їх тут майже не було, а місцеве населення пересувались переважно на стареньких «нивах». Нині ж дороги пристойні, що дає змогу добиратися сюди на авто з будь-якого куточка України. Цього року ми вирішили заїхати далі й зупинилися у селищі Стрілкове, що майже в 30 км від Генічеська. Яким воно було раніше, не знаю. Однак тепер це дуже затишна курортна місцина, віддалена від цивілізації. Адже за нею населені пункти закінчуються і починається межа з Кримом. Із заходу її омивають води затоки Сиваш.
Є поблизу Стрілкового й термальні водобромні джерела. Тут працює безліч баз відпочинку, а місцеві жителі пропонують житло в оренду. Пляж, якому, здається, кінця-краю немає, чистий і малолюдний. І це дуже незвично після відпочинку на Одещині, де в сезон, як кажуть, яблуку ніде впасти. Азовське море – тепле й ласкаве, біля берега мілке, тому тут ідеальний відпочинок із дітками. До речі, поряд немає великих промислових об’єктів і портів, а на Одещині їх чимало.
Якщо зацікавитеся Арабатською стрілкою серйозно, вона відкриє безліч секретів. Зокрема тут є соляні озера, концентрація солі в яких така висока, що на їх поверхні можна просто лежати, не роблячи жодного руху. Заради цікавості пробую ропу на смак: таке відчуття, що встромила язик у сільничку. Місцеві гіди попереджають: не допускайте потрапляння води в очі. Ну й, звісно, ця вода цілюща, як і мул на дні. Коли злегка обсохнете, сіль можна з себе зішкрібати. Тут же підприємливі продавці торгують морською сіллю та грязями. «Своєї вистачає», – жартують туристи, та дехто охоче купує – як сувеніри.
Візитівка пляжів Арабатської стрілки – велетенські чайки. Їх повно, і збираються вони в чималі зграї. Спочатку спостерігали за ними здалеку, а потім спробували погодувати хлібом. Що тут почалось! Птахи, які на перший погляд здавалися такими гордими, зчинили неймовірний лемент, атакували нас і почали видирати хліб мало не з дзьоба одне в одного.
Окрема розмова – про ціни. В середньому вони нижчі, ніж, приміром, в Одесі чи Затоці, де у розпал сезону оренда житла за добу коштує 600-800 грн. і більше. Це без харчування! З такими цінами, звісно, не дуже й помандруєш. Натомість у Стрілковому оренда кімнати в приватному секторі на добу для 1 особи – від 60 грн., номери на базах з усіма зручностями, звісно, дорожчі.
Щоб сюди дістатися, треба доїхати поїздом до Генічеська або Новоолексіївки. Тут на вас полюватимуть таксисти, але краще дочекатися маршрутки. Так ви значно зекономите.
Отже, відкривайте й ви для себе незвідані куточки України.
Катерина ОКУНЬ.