Латинська назва грициків звичайних «capsella» означає «сумка, мішок». Плоди цієї рослини справді схожі на стягнуту старовинну сумку пастуха. Голе, з сизим нальотом, прямостояче, просте або розгалужене стебло заввишки 10–15 см. Чергові листки: прикореневі — у розетці, розділені на трикутні зубчасті частини; стеблові — дрібніші, цілокраї. Квітки дрібні, 4-пелюсткові, білі, розміщені у верхівкових китицях.
Плід — стиснутий з боків трикутно-оберненосерцеподібний стручок до 1 см завширшки. Ростуть грицики поблизу доріг, жител, на полях, лісових зрубах, узліссях.
Для лікування застосовують траву (стебла, листя, квіти), зібрану під час цвітіння (квітень-вересень), коли починають утворюватися нижні плоди. Особливо цінні прикореневі листочки. Сушать на горищах, розстеливши тонким шаром. Строк зберігання — 3 роки.
Траву грициків застосовують при легеневих, шлунково-кишкових і ниркових кровотечах. Настій п’ють при захворюваннях печінки, нирок, сечового міхура, нирковокам’яній і гіпертонічній хворобах, гарячці, дизентерії, геморої, нетриманні сечі. Сік свіжої рослини п’ють при ревматизмі й проносах. Зовнішньо використовують для промивання ран, компресів, розтирання при пораненнях.
Настій (2 столові ложки на склянку окропу) п’ють як кровоспинний засіб по столовій ложці 4–5 разів на день після вживання їжі. Як жовчогінний засіб (40–50 г трави на 1 л окропу настоювати 30 хв. і процідити) настій п’ють теплим по півсклянки тричі на день за годину до вживання їжі.
Зовнішньо настій грициків (2 столові ложки на склянку окропу) застосовують для компресів на садна й забиті місця.
Василь РЯБЧУК, професор.
