Коли чуєш такий голос, як у неї, то вкотре впевнюєшся в щедротах Господніх, котрими Він обдарував нашу Україну, пославши їй такі високі й щирі співучі таланти. А відтак хочеться й вірити в його прихильність до українського народу, котрий, видається, як ніякий інший, уміє співати душею. Як співає душею й ця тендітна, ніжна, чуттєва львівянка, переможниця цьогорічного, дев’ятого сезону талант-шоу «Голос країни» на телеканалі «1+1», разом із якою, за її словами, перемогла найперше українська пісня, українська душа. Адже на проект співачка прийшла з особливою місією — розповісти співвітчизникам про неймовірну Квітку Цісик, котра залишила нам у спадок українське пісенне багатство. І їй це вдалося — красиво, душевно, заворожуюче.
Оксана Муха, українська співачка і скрипалька, лауреат Гран-прі першого Міжнародного конкурсу українського романсу імені Квітки Цісик — на нашій порадницькій гостині.
ПРО КВІТКУ ЦІСИК, «ГОЛОС КРАЇНИ» І ПЕРЕМОГУ
Ми з моєю подругою Галиною Гузьо вирішили, що ті 20 концертів, які зробили по Західній Україні до 65-річчя від дня народження Квітки Цісик (народилася американська співачка українського походження, виконавиця українських народних і популярних пісень 4 квітня 1953 року, померла 29 березня 1998 року. — Авт.), та інформація про неї були не на такому рівні, аби про її творчість дізналося якомога більше українців. Подумали, що саме «Голос країни» на «1+1» допоможе мені розповісти людям про Квітку, що була така неймовірна співачка, є два прекрасні, на найвищому музичному рівні, альбоми українських пісень, залишені для нас, українців. І коли людина їх чує, відкриває для себе абсолютно іншу музичну складову української пісні. У той час оживає і Квітка, і кожен, хто вперше почув її, ніби новонароджується, стає щасливішим. Для мене то був дуже великий стимул, аби йти на «Голос країни». Думки там пропагувати себе не виникало. А за Квітку боротися мала величезне бажання.
… І я зрозуміла, що перемогла українська пісня, українська душа! І Квітка відкрита людям. Принаймні в тих коментарях, які читала, зізнаються, що вони щасливі, бо вперше, скажімо, за свої 50 чи 60 років життя почули про таку чудову співачку. Навіть школярі пишуть, приміром, в Інстаграмі про свої враження, вони, як і зрілі люди, захоплені її творчістю. Оце для мене — справжня перемога.
ПРО УКРАЇНСЬКУ ПІСНЮ
Люди мають чимось живитися, аби отримувати радість, духовну наповненість, навіть інформацію, що закладена в українській народній пісні. Історична інформація, життєва, побут українців, стосунки в родині — це все є в піснях. І ці життєво важливі речі закладаються у підсвідомість, формують стосунки людей, їх світогляд. Тому пісня може навіть людину змінити. Для мене вона — не просто, аби поспівати в радість. Українська пісенна співоча культура дуже висока. Весь світ захоплюється нашою мовою прекрасною, нашою мелодикою, цінують наше культурне багатство. А ми, українці, чомусь не можемо своє, рідне належно цінувати. А насправді українська культура, пісня, танець, вбрання дуже глибокі. Коли ж любити своє, рідне, воно стане прекрасним і найкращим. А ця любов приходить, якщо один, другий, третій, десятий покаже, як він любить, і буде щирим у тому.
ПРО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ КОЖНОГО
Річ у тім, що в нас є дуже погана риса — обговорюємо негатив, те, що не подобається, і лише зрідка звертаємо увагу на позитив. Люди, акцентуючись на поганому, заважають розвитку: і того, про кого говорять, і себе. Маємо розуміти, що коли та чи інша людина поїхала за кордон працювати, відповідальність лежить і на нас. Чому, наприклад, не відвідували її концерти, щоб забезпечити можливість бути в цій країні? Розумієте, який специфічний момент — усі хочуть, аби їм було добре, але щоб нічого для того не робити. А так не буває. Якщо тобі щось не подобається, ти чимось незадоволений, подумай, що ти зробив, аби було краще, а тоді вже висловлюй претензії. Щоб усіх виконавців усі почули, треба, аби держава пропагувала своїх артистів, не дозволяла країні-агресору пхати сюди своїх виконавців. Нам є на що орієнтуватися. Ми — європейська країна. І нам цікаво, як люди живуть у Європі, в Америці, а не йти назад. Для цього треба об’єднатися і перестати молоти язиками, а робити справу.
ПОРАДА
Піднімаймо високо очі й дивімося на небо, на світло, на те, який чудовий світ і що можемо зробити, аби в ньому було приємніше жити. Те й робімо.
Повну версію порадницької гостини з ОКСАНОЮ МУХОЮ уже можна прочитати у свіжому номері «Порадниці» від 2 травня 2019 року.
Автор та ведуча проекту
Тетяна Власюк.