Сьогодні Україна вшановує подвиг Героїв Крут – студентів, гімназистів, учнів військової школи, які, захищаючи Київ, прийняли нерівний бій з військом Радянської Росії під командуванням Михайла Муравйова, вже по тому потрапили в полон і були розстріляні. Офіційно їхню пам’ять вшановують з 2007 року, та ще понад 20 років тому мені випало потрапити сюди вперше й почути про Крути: в школі про це за Союзу не вчили. З часом приходила на це місце в січні щороку. За написами на стрічках поверх квітів тут можна вивчати сучасну історію.
Та якщо не прагнеш помпезності, краще прийти в сутінках. Увечері на Аскольдовій могилі панує тиша. Біля хреста часом побачиш іще не запалену лампадку й сірники. І можна прочитати молитву, притуливши руку до хреста. Хрест спершу був із дерева. Тепер кам’яний. Хочеться вірити, душі цих хлопчиків чують молитву. І тому можна подякувати їм за все…
Колись у збірці молодих авторів вразив твір юнки у формі спогаду літньої жінки. Вона не могла забути подій юності, коли її наречений та його друзі-гімназисти загинули під Крутами, захищаючи Київ. Тоді їх підтримували далеко не всі кияни; чимало людей сподівалися на краще, не очікуючи трагедії й не вірячи в жорстокість зайд. Той твір привів до висновку: не можна жити, наче твоя хата скраю; маєш робити, що можеш. Відтоді вбачаю невимовний зв’язок між подіями сторічної давнини – зв’язок поколінь і надій, віри в Україну й жертовності її синів.
Навіть коли зовсім близько (півгодини ходу) палав Майдан, на Аскольдовій могилі горіли лампадки. 29 січня 2014-го познайомилася там із хлопцем і дівчиною студентського віку. Ніхто з нас не знав, що буде далі, тож на правах старшої попросила розповідати про це місце своїм ровесникам і неодмінно приходити ще. Пам’ять про Крути має жити.
Цей подвиг дав змогу Центральній Раді укласти Берестейський мир, аби врятувати Українську державу, кажуть історики. А ще зважаймо на дивовижний приклад жертовності й любові до рідного краю, який явили тоді юні гімназисти й студенти. Кожному з нас варто хоч раз у житті побувати на Аскольдовій могилі й на станції Крути, де 2006 року було відкрито Меморіальний комплекс «Пам’яті героїв Крут», який згодом став філією Національного військово-історичного музею України.
Ольга ГОЙДЕНКО.
Фото: www.slavaukraini.org
