19 січня – велике дванадесяте свято Богоявлення Господнє, Хрещення Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа. У народному побуті воно має назви Водохреща, Водохресті, Йордан. За переказами рівно опівночі на кожній річці відбувається диво: спокійна перед тим вода несподівано починає хвилюватися. Те саме – й біля ополонки. Враз з’являються хвилі – знак того, що Ісус Христос увійшов у воду. Вважають, що хрещенська вода здатна зцілювати від найтяжчих хвороб. Її зберігають під образами про всяк випадок.
У день Хрещення Господнього, тільки-но перший церковний дзвін покличе до заутрені, віруючі розпалювали на березі водойми багаття, щоб Ісус Христос, який хрестився в Йордані, міг зігрітися біля вогнища.
Перед святом починали готувати символічний «Йордан» – прорубували ополонку, випилювали з льоду великий хрест, інколи обливали його буряковим відваром і ставили над ополонкою. З льоду виготовляли престол, прикрашали його ялиновими гілками.
Вранці після церковного Богослужіння всі йшли до річки. Після освячення води набирали її у свій посуд і поверталися додому. Поки жінки накривали на стіл, старший у родині чоловік окроплював йорданською водою всіх домочадців, усе господарство. За святковим столом спершу куштували водичку-йорданичку.
Існувала пересторога: після Йордану протягом тижня не можна прати білизну, щоб воду не зіпсувати або лихого не витягнути з води.
У народі кажуть: якщо на Водохреще дерева вкриваються інеєм, то навесні у той самий день тижня треба сіяти пшеницю. Тоді врожай буде щедрим.
Тарас ЛЕХМАН.
