Можливо, не так часто і не занадто фундаментально, та все ж замислюємося над сенсом свого перебування на цій землі. Особливо ж якщо воно затьмарюється якимись негараздами, випробуваннями, стражданнями. А й справді: навіщо ми приходимо в земне життя? Аби більше сумувати, страждати, ніж радіти і ним насолоджуватися? Щоб за щось боротися, чогось досягати і не мати достатньо часу на спокій і відпочинок? І щоб за якихось кілька десятків років зникнути звідcіля? Та ми знаємо, що народженим для життя земного обіцяно життя Вічне. Як, чим його заслужити, до чого прагнути тут і тепер? Відповіді цього разу шукала у святійшого патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, запросивши його святість на порадницьку гостину.
ПРО ЛЮБОВ
Людина не може не любити, бо в її природу Бог уже вклав любов. Тому хоче вона того, чи ні, а природа примушує любити. Але людина може її спотворювати, зокрема — й гріхом. А коли природа спотворюється, затьмарюється, тоді і любов слабшає, або може й зовсім щезнути. Тому Христос на запитання, якою є найголовніша заповідь, відповідав: «Полюби Господа Бога свого всією своєю істотою і полюби ближнього свого, як самого себе».
Бог створив світ заради людини, світ існує заради неї.
А для чого Бог створив людину? З любові до свого творіння. Любов не може замикатися сама в собі. Вона має виливатися на інших. Не може бути любові, якщо не буде об’єкту любові. І саме любов була причиною творіння цього світу. Тому й сказано: «Бог є любов».
ПРО ГРІХИ І СТРАЖДАННЯ
Бог усі гріхи бачить, дійсно. Ще людина не народилася, а Він уже знає, як вона житиме, як буде грішити і що доброго робитиме. Але каятися повинна — не перед священиком, а перед Богом. Тому що гріхи прощає не священик, а Бог. Отож прийшовши на сповідь, людина сповідується Богові, котрий знає її гріхи, а вона таким чином визнає їх. Ми повинні визнати, що согрішили, і більше не хочемо, не будемо. А священик — свідок нашого покаяння, і як свідок даною йому Богом владою відпускає гріхи.
Жодна людина не може сказати про себе, що вона безгрішна, інакше то буде неправдою. А Господь хоче, щоб була досконалою. Як Ісус Христос сказав: «Будьте досконалими, як і Отець ваш досконалим є». Так от, для того, аби людина досягла того, перемагала свої недоліки, немочі, свої гріхи, Господь і посилає випробування. Бо і Він, хоч і безгрішний, і то узяті на себе наші гріхи перемагав стражданнями.
ПРО ДОБРО І ЗЛО
Зло як субстанція не існує. Добро має субстанцію, тобто сутність — Бог, добро, людина. Це є добро і це є сутність. А зло такої сутності не має. Так само як хвороба: її ж як такої не існує, вона лише при добрі, тобто при людині. Та одужала — і хвороби немає, вона щезла.
Порада людям одна — жити в любові, допомагати одне одному і пам’ятати про Вічне життя, про смерть, пам’ятати про свою відповідальність. І мати завжди це у своєму серці, тоді й Господь буде з нами.
Серпень, 2015 рік.
Повну версію порадницької гостини з святійшим патріархом Філаретом можна прочитати в книжці “Порадницька гостина. Історії життя та успіху. 2006 – 2016”.
Автор і ведуча проекту «Порадницька гостина»
Тетяна Власюк.