Обоє – красиві і талановиті. На сцені, в житті, у своїх численних проєктах, у шлюбі. Зірки балету, найгарніша балетна пара Європи, улюбленці української публіки – якими тільки епітетами не нагороджують артистів, захоплюючись їх творчістю й ними самими. А що ж стоїть за тією довершеністю, чого вартував шлях на балетний олімп, як зароджувався їх власний роман і що й досі надихає одне в одному – і про це зокрема говорили ми на порадницькій гостині з примою-балериною Національного академічного театру опери та балету України імені Тараса Шевченка, народною артисткою України, директоркою Київського державного фахового хореографічного коледжу Катериною Кухар та прем’єром Національної опери України, народним артистом України Олександром Стояновим.
ПРО БАЛЕТ ТА ЙОГО АРТИСТІВ
Катерина: — Звісно, балет для мене — це каторжний труд, усіяний квітами. Його можна порівняти з чоловіком, який не прощає зради, тому що один день паузи — і то вже два кроки назад… Насправді — в балеті виживають найсильніші, з таким-от внутрішнім стержнем. Балет – це вічне мистецтво, це – наше життя.
Олександр: — Артист балету має бути багатогранним. Бо щоб стати прем’єром, найкращим у своїй справі, повинен володіти багатьма якостями. Окрім фізичної сили, зовнішніх даних, які можуть подобатися глядачеві на сцені (балет же диктує певні правила і щодо зовнішності), це ще й енергетика. У когось вона позитивна, у когось — негативна. У кожного своя аура. Хтось подобається людям, а хтось ні. Поза тим, що це і фізика, й енергія, і кураж, адреналін, і характер, це ще неодмінно й акторська гра. Балет же — не спорт, а дійсно мистецтво. І кожен спектакль побудований на акторській грі. Його треба пережити на сцені. Неможливо танцювати з порожньою душею. Скажімо, «Жизель» я бачив сотні разів — за участі Катерини, інших балерин, але й досі не можу стримати сліз, особливо коли вона танцює сцену божевілля.
ПРО ОДНЕ ОДНОГО
Катерина: — Олександр навчив мене, я сказала б, легкості буття. До його появи в моєму житті я була тривожно-відповідальною людиною — в не дуже хорошому сенсі цього слова. У мене були часті депресії. А Саша стабілізував мій психоемоційний стан. Тому що я завжди така, як сірник, а він — прохолодна вода, що вчасно мене гасить. І, звісно, Саша — дуже відкритий, чистий, справжній та порядний. Оце мене в ньому дуже сильно підкуповує.
Олександр: — А я, чесно кажучи, й досі щомісяця закохуюся в дружину. Це так дивно, й сам не можу зрозуміти як, чому. Адже до знайомства з Катею не міг провести з однією дівчиною більше 3 тижнів. А тут ми вже понад 12 років разом, 24 години на добу, і весь час вона чимось дивує, вражає, захоплює мене. Тому що, мабуть, просто заповнила всі клітини в моєму серці, яких до неї там бракувало.
У Каті мене надихає і вражає дуже багато що. По-перше, вона неможливо ніжна — як у душі, так і зовні. І водночас — неймовірно сильна. Сильна духом, наче той залізний метелик, як її називали. Це дуже влучно характеризує Катю. А ще вона неймовірно позитивна і весела.
ПРО РЕВНОЩІ ТА ПРИХИЛЬНИКІВ
Олександр: — А я завжди поруч. Дуже люблю, коли моєю дружиною захоплюються. Знаєте, це важливо для чоловіка. Отож і для мене це такий стимул, коли подобається іншим. Але в той же час Катерина завжди під моїм стовідсотковим контролем, у полі мого зору і досяжності. Тому тут ніяких моментів не може бути, тільки суцільний позитив.
Катерина: — Так, Стоянов як той поблажливий лев у саванні, котрий звисока за всіма спостерігає і дозволяє певні знаки уваги у вигляді квітів, якихось виявів захоплення. Це прерогатива чоловіків, насправді впевнених у собі. Він розуміє, що я — актриса, що ми вже стільки років разом, що мені інколи потрібні такі-от емоційні сплески, якась зарядка, тому й дуже лояльно до цього ставиться.
…Стоянов робить усе так, аби в мене не було й тіні сумніву, що будь-хто інший може мене любити більше, ніж він.
…Найперше, що Саша сказав, коли освідчувався в коханні: «Я хочу присвятити своє життя тому, аби ти була щасливою». Для мене це було щось! Звісно, він мудрий і хитрий чоловік (сміється), очевидно ж розумів, що і кому говорить. Але то насправді було від душі, від серця, і він це робить.
ПРО ЗАБОБОНИ
Катерина: — Наприклад, я ніколи не повертаюся в гримерку, коли щось там забуваю перед виходом на сцену, прошу чоловіка чи когось із друзів принести. Завжди запалюю на час спектаклю аромасвічку — мені важливо, аби вона горіла, тому що вогонь для мене символізує очищення енергетики, він чистить ауру, зігріває душу. І я завжди танцюю з натільним хрестиком.
ПРО ХОРЕОГРАФІЧНИЙ КОЛЕДЖ
Катерина: — У житті кожної людини є час сіяти, а є час жати. Я розумію, що зараз уже досягла в своїй кар’єрі того піку й отримала від неї, від балету, загалом від життя стільки всього, починаючи від любові, турботи та знань, які дали мені в нашому балетному училищі, й закінчуючи тим, що об’їздила весь світ із гастролями, що є суддею міжнародних престижних конкурсів, що не раз мене запрошували і в Паризьку консерваторію на держекзамени, що ось цими колосальними знаннями, досвідом готова поділитися. Знаю цей найкращий для мене вид мистецтва зсередини, як інсайдер, знаю, як правильно вибудувати навчальний процес. Відчуваю себе не просто художнім керівником балетної школи, кризис-менеджером, займаюся не тільки матеріально-технічною базою, а ще й виконую функції психолога. Одне слово, вникаю абсолютно в усі питання і радію разом із іншими, коли крок за кроком у нас щось виходить.
ПОРАДА
Мрійте, бажайте і досягайте!
Повну версію порадницької гостини з КАТЕРИНОЮ КУХАР та ОЛЕКСАНДРОМ СТОЯНОВИМ можна вже прочитати в свіжому номері газети «Порадниця» від 7 жовтня 2021 року.
Автор та керівник проєкту Тетяна ВЛАСЮК,
головний редактор газети «Порадниця».
