З Владом Ямою

Потрібно кожного дня хотіти, аби сім’я була найголовнішою у вашому житті. А далі, не втрачаючи цей інтерес, треба дивувати одне одного, робити щось несподіване, і це, на мій погляд, залишає ту саму свіжість почуттів, яка зазвичай дуже швидко втрачається у шлюбі. Ми з дружиною Ліліаною, хоч би за що бралися, буквально все робимо разом. Нам — цікаво. І, звісно ж, танцюємо також.

Танці — то був виключно мій вибір. Якось у першому класі пішов із однокласницями після уроків у студію танців, де й залишився на багато років. Хоча пішов туди з простої цікавості, аби подивитися, чим вони там займаються. Мені відразу сподобалося. Танцями я жив, тільки про них і думав, мав по два тренування на день.

Тато з мамою робили все для того, аби міг займатися танцями, брати участь у різних конкурсах. Коли, наприклад, треба було їхати на Чемпіонат України з бальних танців, а батьки ще не отримали свою учительську зарплату, то позичали гроші, де могли.

То ідея Олени Коляденко, керівниці шоу-балету «Freedom», аби поголив голову. Потрібно було і для виступів, у яких для мене обрала саме таку роль лисого мачо. Олена дуже впевнено та безапеляційно попросила мене це зробити. Я довго не погоджувався, потім зробив це, мусив терпіти, ходячи лисим, і тільки десь за рік зрозумів, як то було дуже правильно, вчасно й допомогло в моїй кар’єрі.

Одна дівчина досить довго ходила на заняття, я нічого не підозрював, ми танцювали, танцювали, а згодом спільні знайомі показали мені наше з нею фото. Виявилося, подружкам розповідала, що маємо тісні стосунки. Коли ж про це дізналася моя дівчина, було не до сміху.

Траплялося, жінки записувалися на мої індивідуальні заняття, платили гроші, аби просто зробити селфі. А найкоротше таке заняття, яке має тривати як мінімум 2 години, закінчилося через 3 хвилини. До зали зайшла дівчина і з ходу сказала: «Владе, вибачте, по-іншому я вас знайти не могла, тому записалася на заняття, заплатила гроші, але мені потрібно буквально кілька хвилин вашого часу». І дістає з кулька якусь пляшку: «Це чудодійний сироп, він коштує 300 доларів, але вам дарую безкоштовно. Ви танцюватимете ще крутіше, у вас буде в десятки разів більше енергії. Просто спробуйте. Ось мій номер телефону. І порадьте своїм друзям». Розвернулася й пішла. Я навіть не встиг нічого сказати.

Додав би собі трохи сміливості, безрозсудливості, відчуття ризику. Я занадто прагматичний і занадто довго думаю, зважуюсь на прийняття якихось важливих рішень. А це треба вчасно робити, інакше потім може бути пізно.

Тривалий прямий ефір — це виклик. У шоу «Твій день» на 1+1, ми, телеведучі, багато спілкуємося з глядачами, вони можуть змінити хід ефіру — піднімають життєві теми, діляться враженнями, подіями з життя. І все це ми переживаємо разом із ними. Це дуже відповідальна місія і сміливий проєкт. Такий формат — майбутнє телебачення.

От якраз танцям у нього і не вчився. Хоча, мені здається, маю право називати його своїм учителем. Григорій Миколайович для мене великий приклад — приклад ставлення до танцю, жінок, життя загалом. Це людина, в котрої завжди горіли очі. Навіть коли він у 90-літньому віці виходив на паркет і танцював, мені завжди було чому в нього повчитися. Пригадую нашу першу зустріч. Це було в 2006 році, перед першим ефіром «Танців з зірками», де Григорій Чапкіс був суддею. У гримерці він сів у крісло поруч і сказав: «Зробіть мене, будь ласка, молодшим, ніж Яму». З почуттям гумору в нього завжди було все гаразд.

Треба з позитивом ставитися до всього, що вас оточує, більше усміхатися, намагатися бути поруч тільки з тими, хто щирий до вас, не витрачати свій час на байдужих до вас людей.