Римо-католики 31 травня відзначають свято на честь Зустрічі Марії та Єлизавети. Це свято зустрічі не лише двох матерів, але й Христа з Предтечею. Єлизавета сказала, що на звук голосу Марії затріпотіло в її утробі дитя. Церква вважає, що саме так Іван Хреститель привітав Христа, який був ще в лоні Марії і саме в цю мить Хреститель був звільнений від первородного гріха та наповнився Святим Духом.
Православні та греко-католики 3 червня вшановують рівноапостольних Костянтина та його матір Олену. Імператор Костянтин названий Церквою рівноапостольним та Великим, адже коли він став повновладним правителем західної частини Римської імперії, то в 313 р. видав Міланський едикт про віротерпимість, який припинив переслідування християн. А ставши імператором усієї Римської імперії у 323 р., Костянтин поширив дію Міланського едикту й на східну частину імперії. Так після трьохсот років гонінь християни отримали можливість відкрито сповідувати свою віру в Христа. А свята Олена прославилася тим, що все життя розбудовувала Церкву та знайшла Хрест, на якому був розіп’ятий Христос.
Римо-католики 3 червня відзначають торжество Тіла і Крові Христових, якими під час Євхаристії стають хліб та вино. Тож це свято на честь Христа й Таїнства Його жертви — Причастя. У день цього свята, історія якого сягає ХІІІ ст., традиційно відбувається урочиста процесія зі Святими Дарами вулицями міста або навколо храму.
Православні 4 червня згадують ІІ Вселенський собор, який пройшов у 381 р. в Константинополі. Собор засудив єресь аріанства та встановив догмат Трійці, доповнивши Символ Віри вченням про Святого Духа, який сходить від Отця і єдиносущний з Отцем і Сином.
Вірменська Церква 6 червня відзначає престольне свято кафедрального собору святого Ечміадзину. Заснування головного собору Вірменської Апостольської Церкви відбулося за словами святого Григорія Просвітителя, який бачив видіння, як із небес спускається Христос. Там, де Він спустився, збудували вівтар нового собору, а сам собор назвали Ечміадзин, що перекладається як «спустився Єдинородний».
Марина ЧОРНА, релігієзнавець.
