Якось я скористався випадково знайденим на одному з Інтернет-сайтів тестом визначення IQ (коефіцієнта інтелекту), і коли підрахував набрані бали, виявилось, що сміливо можу зараховувати себе до когорти геніїв. Щоправда, згодом з’ясувалося, що цей тест сумнівного походження і вірити його результатам, м’яко кажучи, не варто.
Сьогодні про коефіцієнт інтелекту не говорить хіба що лінивий, а образливе: «IQ, як у равлика» вже давно стало частиною так званого народного фольклору. Разом з тим наслідком підвищеного інтересу до теми інтелектуальних здібностей людини стала поява цілої плеяди різних, найчастіше необґрунтованих, тестів та шкал вимірювання, що лише сприяє втраті числом IQ своєї інформативності. Тому не засмучуйтесь і не поспішайте відносити себе до невдах, коли результати одного з подібних тестів будуть низькими. Так само завчасно не зазнавайтеся, отримавши високі бали. По-перше, відносно достовірну інформацію про інтелект можна дізнатися лише з професійних тестів – таких, як, приміром, тест Векслера, Айзенка чи Кетела. По-друге, сьогодні не існує єдиного стандарту навіть серед них, а тому науковці дедалі частіше критикують усі спроби визначення коефіцієнта інтелекту подібними способами.
Оливи у вогонь критики додає ще й той факт, що існує кілька видів людського інтелекту – просторовий, вербальний, математичний, практичний, теоретичний і емоційний. Причому деякі з них взаємовиключають одне одного. Наприклад, практичний і теоретичний. Хтозна, можливо, саме це й пояснює, чому в середовищі успішних, відомих і багатих людей значний відсоток становлять особи із, здавалося б, низьким рівнем IQ. Ми сміємося з того, що вони не знають назви столиці Австралії, не уміють множити без калькулятора чи плутаються в елементарних правилах етикету. Однак мало хто задумується над тим, що людина, яка сягнула таких висот, апріорі не може бути геть зовсім нерозумною. І навпаки, є багато прикладів того, як переконані у своїй геніальності всебічно освічені люди з вищою, а то і не одною, освітою ніяк не можуть реалізувати себе у житті.
Тож очевидно, що для досягнення успіху самого інтелекту замало. Для цього потрібні також такі корисні риси характеру, як гнучкість і уміння адекватно реагувати на зміни обставин, цілеспрямованість і наполегливість. Водночас не забуваймо про постійне самовдосконалення і тренування мозку. За словами фахівців, найкраще для цього підходить вивчення іноземних мов, розв’язування кросвордів та читання різножанрової літератури.
Не секрет, що всі діти народжуються талановитими, а отже, кожну людину теоретично можна назвати геніальною. І хоч на подальший розвиток та відшліфовування вроджених талантів істотно впливає оточення й середовище проживання, погодьтеся, багато залежить і від нас самих.
Згадаймо, наприклад, Альберта Ейнштейна, який не маючи особливих успіхів у навчанні, зумів стати найвідомішим ученим ХХ століття.
Віктор МИРОНЕЦЬ.
