Окрилений любов’ю і талантом - Порадниця
Порадниця
  • Головна
  • Культура і життя
    • Порадницька гостина
      • 2004
      • 2005
      • 2006
      • 2007
      • 2008
      • 2009
      • 2010
      • 2011
      • 2012
      • 2013
      • 2014
      • 2015
      • 2016
      • 2017
      • 2018
      • 2019
      • 2020
      • 2021
      • Порадницька гостина. Відеоверсія
    • Новини
    • Виставки
    • Події
    • Постать
    • Традиціі
    • Спорт
    • Подорож з «Порадницею»
    • Рецензії
    • Поради священника
    • Життя як воно є
    • Родина
      • Він і вона
      • Долі людські
      • Батьки і діти
  • Краса та здоров’я
    • Здорові будьмо
    • Перед дзеркалом
    • Косметичний салон
  • Дім, сад, город
    • Затишна оселя
    • Квіти на підвіконні
    • На городі
    • На клумбі
    • У господі
    • Прикрашаємо садибу
    • Рослини-цілителі
    • Урожайний сад
  • Господиням
    • Рецепти страв
    • Домашній технолог
    • Вишивка
    • В’язання
    • Шиття
    • Декор
  • Довідкова
    • Пряма телефонна лінія «Порадниці»
    • Юридична консультація
    • Між нами, споживачами
    • Привітання, оголошення
    • Самотнє серце
  • Передплата
  • Реклама
  • Контакти
No Result
View All Result
  • Головна
  • Культура і життя
    • Порадницька гостина
      • 2004
      • 2005
      • 2006
      • 2007
      • 2008
      • 2009
      • 2010
      • 2011
      • 2012
      • 2013
      • 2014
      • 2015
      • 2016
      • 2017
      • 2018
      • 2019
      • 2020
      • 2021
      • Порадницька гостина. Відеоверсія
    • Новини
    • Виставки
    • Події
    • Постать
    • Традиціі
    • Спорт
    • Подорож з «Порадницею»
    • Рецензії
    • Поради священника
    • Життя як воно є
    • Родина
      • Він і вона
      • Долі людські
      • Батьки і діти
  • Краса та здоров’я
    • Здорові будьмо
    • Перед дзеркалом
    • Косметичний салон
  • Дім, сад, город
    • Затишна оселя
    • Квіти на підвіконні
    • На городі
    • На клумбі
    • У господі
    • Прикрашаємо садибу
    • Рослини-цілителі
    • Урожайний сад
  • Господиням
    • Рецепти страв
    • Домашній технолог
    • Вишивка
    • В’язання
    • Шиття
    • Декор
  • Довідкова
    • Пряма телефонна лінія «Порадниці»
    • Юридична консультація
    • Між нами, споживачами
    • Привітання, оголошення
    • Самотнє серце
  • Передплата
  • Реклама
  • Контакти
No Result
View All Result
Порадниця
No Result
View All Result
Головна Культура та життя Постать

Окрилений любов’ю і талантом

19 Червня, 2020
in Постать, Рекомендоване
0
Окрилений любов’ю і талантом
0
Поділилося
75
Переглянуло
Поділитися у FacebookПоділитися у Twitter

Є люди – плоть від плоті рідної землі. І думки їх близькі, зрозумілі, а справи життя – вагомі й неоціненні для сучасників і нащадків. Життя не балує їх теплом, але могутні паростки добра, які вони плекають, протистоять вітрам випробувань. Незгасне світло істини вони підтримують своїм духом, а сяйво їхнього таланту – корона й терновий вінець водночас, який до останнього свого дня несуть з високо піднятою головою. Таким був українець Іван Миколайчук, актор, режисер, сценарист, якого любили і люблять мільйони. Справжній лицар нашого поетичного кіно, народжений 15 червня 1941 року.

БУКОВИНСЬКИЙ САМОРОДОК

Про таких кажуть: талант від Бога. У батьків своїх, Василя й Марії, Іван був четвертою дитиною з тих 10 із 13, які вижили. До школи в Брусниці намотував кілометри, бо в рідній Чорториї була лиш початкова. Влітку всі дітлахи залізничника допомагали батькові наводити лад довкола колії, вечорами збираючись коло неньки послухати «Кобзар». Іще підлітком Іван паралельно зі школою вивчився в Чернівецькому музучилищі на хормейстера художньої самодіяльності; відтоді його слухалися арфа й сопілка, баян і труба, рояль і цимбали, хоч найбільше любив голос скрипки. Перший крок до сцени зробив у театрі-студії при Чернівецькому українському музично-драматичному театрі ім. О.Кобилянської. Уже навчаючись там, здобув середню освіту у вечірній школі, куди приходив після трудового дня. Тоді й зустрів у театрі дівчину ровесницю, ще й колегу. «Блискавка пролетіла між нами», – згадувала першу зустріч Марія. Вони були настільки схожими, що їх часто приймали за брата й сестру, і швидко стали нерозлучними. «Наші Ромео і Джульєтта», – казали про них актори.

РОЛІ ЯК СХОДИНКИ

Новим кроком Івана до мрії стало навчання в Київському інституті театрального мистецтва у творчій майстерні режисера Віктора Івченка. Звідси за 5 років він прийде на Київську кіностудію художніх фільмів ім. О.Довженка. А поки життя Івана сповнюють новими сенсами його перші зйомки і ролі. Після успішних вступних іспитів Марія подарувала йому дві книжки – «Тіні забутих предків» Михайла Коцюбинського та «Художник» Тараса Шевченка. Наче знала, що за ролі за якийсь рік чекатимуть на коханого!

Після кіностарту в короткометражці Леоніда Осики «Двоє» Віктор Івченко порадив свого учня-другокурсника режисеру Сергію Параджанову на роль Івана Палійчука у «Тінях забутих предків». Той доручив провести кінопроби оператору, та невдовзі мусив сам повернутися на майданчик. «Це щось неймовірне!.. Щось за межами розуміння й сприйняття!» – казав про 22-річного Івана вражений Юрій Іллєнко.

«…Юний, страшенно схвильований, він світився дивовижним світлом. Чистота, пристрасність, емоційність вихлюпували з нього так, що ми були приголомшені, забули про все… Відчувалося, це унікальний талант!.. Він перелив у наші зурбанізовані, міські душі карпатську силу, щиру любов до матері, сестер, братів… Він був смолоскипом, до нього тягнулися всі», – згадував Параджанов. Іншого актора для «Тіней…» після цього годі було й уявити! І в тому, що кінострічка була визнана однією з 20 кращих у світі, здобула 39 міжнародних нагород і 28 призів кінефестивалів у 21 країні та увійшла до Книги рекордів Гіннеса, а потім незліченну кількість разів була повторно переглянута вдячними глядачами, й нами з вами у т.ч., – велика заслуга Івана Миколайчука.

Їхній з Марією медовий місяць припав на зйомки «Тіней…» Тож коли в ролі Палійчука шукав у горах Марічку, Параджанов порадив йому уявити, що кличе свою Марію. Тоді ж Іван зіграв молодого Тараса Шевченка в фільмі «Сон», створивши свіжий образ поета, відмінний від хрестоматійного. До кожної ролі Миколайчук привносив свою «родзинку», якої не мали інші, – і та безумовно вабила глядача, а для самого актора фільм ставав іще однією успішно подоланою сходинкою. 1968 р., зігравши Миколу в фільмі Л.Осики «Камінний хрест», Миколайчук отримав звання заслуженого артиста України. 1971-го «Білий птах із чорною ознакою» явив новий талант Івана – не лиш актора, але й сценариста. 1972 р., отримавши роль Василя в «Пропалій грамоті», він стає і співрежисером стрічки. А загалом у його творчій спадщині – 34 ролі, 9 сценаріїв, 2 режисерські роботи.

ВІДДАНИЙ УКРАЇНІ

Цькувати його почали ще під час зйомок «Аннички». Миколайчук марно пояснював різницю між націоналізмом і патріотизмом, відтоді набувши в антиукраїнських колах слави «людини ворожої ідеології». «Білому птаху з чорною ознакою», відзначеному Золотим призом Московського міжнародного кінофестивалю, закидали «націоналізм» і «релігійність». Та шанувальники таланту Миколайчука були й у «верхах», тож фільм врятувало заступництво Петра Шелеста. А «Вавілон ХХ», де Іван виступив сценаристом, режисером і зіграв філософа Фабіана, вдалося зняти завдяки протекції Володимира Івашка. Відтоді Миколайчука починають витісняти зі знімального процесу. 7 років він не мав жодної ролі, та «ні перед ким не пригинався, що думав, те й говорив. Був гордий, що належить до українського народу, і розмовляв українською мовою», – згадував народний артист України Федір Стригун. «Тіні забутих предків» поклали тоді на полицю. Прем’єру «Пропалої грамоти» відклали на 17 років. А омріяні «Небилиці про Івана» йому дозволили знімати, коли важка хвороба вже не лишила такого шансу. Давня виразка шлунка перейшла в онкозахворювання. Сильний духом чоловік не хотів, щоб його бачили слабким і змарнілим. Тож коли за лічені дні до переходу у вічність провідати його прийшли Ніна Матвієнко з Валентиною Ковальською, двері їм так і не відчинив, і сумну пісню подруги завели просто на сходах. 3 серпня 1987 року Миколайчука не стало. «Ой, устань, козаче, Устань, молоденький, По діброві ходить-блудить коло тебе Твій кінь вороненький! Та нехай він ходить, Нехай собі блудить, Прийде така годинонька, Що він мене збудить!» – викарбувано на його козацькому хресті на Байковому кладовищі.

НА ВСЕ ЖИТТЯ

«Морально він завжди зі мною», – каже Марія Миколайчук. Вони були половинками одного цілого, і не завадили цьому ані початок спільного життя в коридорі гуртожитку, ані те, що мали тоді одну ложку й одну виделку на двох. В однокімнатці-«рукавичці» на Жилянській, 43-а, яку для Івана невдовзі «виходив»- таки Івченко, чи не щовечора тоді збиралася творча молодь, яку згодом назвуть «шістдесятниками», звучала пісня й поезія, творилася майбутня українська культурна еліта і… постійно жили друзі. Іван часто був на зйомках, Марія – на гастролях із хором, та вони дивовижно відчували одне одного. Ключі від отриманої ним через роки трикімнатки на Березняках Іван вручив їй як подарунок до дня народження й одразу розпорядився оформити на Марію. Там у них також часто збиралися друзі й лунала пісня. І так тривало відміряну їм разом чверть століття…

Оповідали, в юності якась ворожка сказала Івану: мовляв, лише 25 років проживе, і те пророцтво лишилося в його пам’яті, тож його 25-річчя вони зустріли тоді в мами Івана. Коли ж тяжко хворів, уже втративши голос, покликав її, покалатавши в дзвіночок, – і прошепотів: цього дня їм двадцять п’ять… Холодно-жагучий поцілунок коханого Марія Євгеніївна пам’ятає всі ці роки. А за 4 дні Івана не стало. Він залишився в спогадах людських людиною із сильним характером, та водночас сентиментальною і доброю.

Коли його ховали, небо плакало. «Это мой учитель», – сказав у ті дні вдові Параджанов. А восени на ставки в Чорториї прилетіли лебеді, яких земляки назвали Івановими…

ПОЗА КАДРОМ

Багато води відтоді стекло. Прижилися білокрилі птахи. Молодша сестра Іванка за кілька місяців по братові назвала Іваном ново народженого сина. Відновили в селі батьківську хату Миколайчуків, розібрану рідними проти його волі, коли поруч його трудами постав новий родинний будинок. У відновленій оселі тепер – музей Миколайчука, в якому порядкують рідні люди. На його дні народження тут завжди людно і святково. Пишні короваї на вишитих рушниках (яка ж гостина без них?!), українська пісня і, звісно ж, кіно. День, коли Івану могло б бути 75, у буковинській Вижниці пройшов під знаком Всеукраїнського фестивалю народної пісні та кіно – Миколайчук-фесту. «Я щаслива тим, що він у мене був, що він у мене є», – каже та, яку він любив. Вулиця, на якій вони 16 років прожили разом, тепер носить його ім’я.

Улюблений актор мільйонів кіноглядачів так і не отримав звання «народного», хоча став їм по суті ще від прем’єри «Тіней…». Лауреатом Шевченківської премії Івана Миколайчука визнали посмертно 1988-го, Героєм України – 2016-го. Під час Революції Гідності на великому екрані у найважчі години перед світанком не раз показували «Пропалу грамоту». «Іван з нами!» – казали люди.

Підготувала Ольга ГОЙДЕНКО.

Попередня публікація

Про особливості проведення ЗНО-2020

Наступна публікація

Об’ємна вишивка прикрасить футляр

Схожі публікації

Тетяна І Сергій Сили: «Разом ми — сила!»
Постать

Тетяна І Сергій Сили: «Разом ми — сила!»

15 Травня, 2025
Як не проґавити розвиток серцевої патології
Здорові будьмо

Як не проґавити розвиток серцевої патології

29 Квітня, 2025
Травень на городі, в саду та квітнику
На городі

Травень на городі, в саду та квітнику

28 Квітня, 2025
Марія Кречунєк «Чукутиха»: найвідоміша берегиня гуцульської пісні
Постать

Марія Кречунєк «Чукутиха»: найвідоміша берегиня гуцульської пісні

25 Квітня, 2025
Мирослав Попович: «Бути людиною — це бути здатним розрізняти добро і зло, прекрасне і потворне»
Постать

Мирослав Попович: «Бути людиною — це бути здатним розрізняти добро і зло, прекрасне і потворне»

11 Квітня, 2025
Дмитро Гнатюк: «Без України не зможу співати»
Постать

Дмитро Гнатюк: «Без України не зможу співати»

27 Березня, 2025
Наступна публікація
Об’ємна вишивка прикрасить футляр

Об’ємна вишивка прикрасить футляр

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Порадниця у Facebook

  • 2.5k Fans
  • Популярне
  • Коментарі
  • Останнє
“Шишки” після уколів: як вирішити проблему

“Шишки” після уколів: як вирішити проблему

9 Грудня, 2022
Чому лоскоче в горлі?

Чому лоскоче в горлі?

13 Січня, 2020
Як парость виноградної лози, плекайте мову…

Як парость виноградної лози, плекайте мову…

21 Лютого, 2019
Українські цибуляники

Українські цибуляники

28 Червня, 2023
Піца без дріжджів

Піца без дріжджів

0
Фінік з кісточки

Фінік з кісточки

0
Духовний щит українства

Духовний щит українства

0
Людина, яка була театром

Людина, яка була театром

0
Піца без дріжджів

Піца без дріжджів

22 Травня, 2025
Основні помилки та проблеми при вирощуванні синеньких

Основні помилки та проблеми при вирощуванні синеньких

22 Травня, 2025
Наталія Федорчук: “Любов є основою життя”

Наталія Федорчук: “Любов є основою життя”

22 Травня, 2025
Як підтвердити стаж на ТОТ?

Як підтвердити стаж на ТОТ?

22 Травня, 2025

Останні публікації

Піца без дріжджів

Піца без дріжджів

22 Травня, 2025
Основні помилки та проблеми при вирощуванні синеньких

Основні помилки та проблеми при вирощуванні синеньких

22 Травня, 2025
Наталія Федорчук: “Любов є основою життя”

Наталія Федорчук: “Любов є основою життя”

22 Травня, 2025
Як підтвердити стаж на ТОТ?

Як підтвердити стаж на ТОТ?

22 Травня, 2025
Порадниця

  • Реклама
  • Контакти
  • Передплата
  • Умови співпраці

No Result
View All Result
  • Головна
  • Порадницька гостина
  • Культура та життя
  • Порадниця юридична
  • Родина
  • Краса та здоров’я
  • Реклама
  • Передплата
  • Контакти