З Русланою Писанкою

Насправді ніяких переоцінок не роблю, бо всі свої цінності вже давно сформувала. А от спостерігаючи за життям, і зокрема в соціальних мережах, де воно досить активне, бачу, що багато хто наче божеволіє від цих карантинних обмежень. Звикли ж постійно щось споживати: розваги, задоволення, відпочинок, мандрівки, шопінг… А тут доводиться без цього всього обходитися. Хоча ж людині для життя потрібно й не так багато, як досі здавалося. А індустрія моди, краси, розваг, туризму, промисловості, численні досягнення технічного прогресу роблять усе для того, аби ми без кінця споживали.

Зізнаюся, цей карантин для мене, людини, котра досі жила і працювала в шаленому темпі, — наче подарунок долі. Тому навіть зраділа можливості трішки призупинитися. Я вже зрозуміла, що такі зупинки хоча б раз на рік, хоча б на місяць треба робити, йти в ізоляцію, влаштовувати для себе карантин. Поробити якісь свої справи, домашні, щось таке для себе, відпочити. Напередодні я настільки була виснажена, що майже місяць карантину проспала, й не помітила, як він минув…

Вимушена ізоляція — це й можливість відкрити в собі щось нове, чомусь навчитися. Хтось почав із великим натхненням готувати, зайнявся рукоділлям, у когось нарешті з’явився час здійснити давню мрію, і почав малювати… А жінки ще й згадали, як самі колись за собою доглядали: волосся фарбували, стригли, манікюр робили. Хто досі тільки по косметичних салонах ходив, змушений навчитися себе обслуговувати. І це, як на мене, теж корисний досвід. Бо насправді не знаємо, що на нас чекає через рік, через 5 років. Треба все вміти.

Звісно, ще не зіграла роль, про яку мрію, — наповнену, потужну, поворотну. Але до цього йду. Навіть беручись за ті, що не вважаю значимими для себе. Та, як казала бабуся моєї подруги, бідний жених багатому дорогу прокладає.

(Сміється). Будь-яка робота — це практика, досвід, без чого актор — не актор… Я ніколи не працюю «із холодним носом», викладаюся сповна.

Досі мої пошуки ні до чого не приводили, і я вирішила відповідно налаштуватися, аби знайти найбільш підходящого собі чоловіка. Того, з яким хотілося б прожити все життя, котрий був би для мене найкращим. Із такими думками звернулася до неба, описавши детальний портрет свого майбутнього чоловіка, і з часом він з’явився.

Найголовніше, що зрозуміла на цьому проєкті: мій чоловік саме той, кого шукала, і від того я щаслива. Ті важкі іспити, через які нам довелося пройти, ще раз підтвердили, що і я, й Ігор зробили правильно, обравши одне одного…. Це була перевірка на міцність наших стосунків, і ми з Ігорем її успішно пройшли. Отож нам зараз і на карантині легше.

Звісно, приємно вдягти речі, в які давно не влазила, або купувати щось новеньке і бачити, як тобі це пасує, яка ти струнка, красива, підтягнена. Багато таких приємних моментів пережила тоді. Та все ж, як стверджують і дієтологи, і люди з власним досвідом, схуднути можна, а от утримати вагу дуже не просто. Маєш повністю перебудувати свій режим і ніколи з нього не збиватися.

Бути індивідуальностями, а не частиною натовпу. В чомусь маєте сумнів — самі шукайте відповідь, перевіряйте, не довіряйте наосліп, не користуйтеся уже кимось сформованою думкою, яку вам хочуть нав’язати. А це означає, що жити треба своїм умом, а не колективним.