Їй у 2015 році – вже чотириста. Хтозна, чи й згадали б про те сьогодні-завтра, якби не цей по-справжньому могутній чоловік, котрий на початку дев’яностих заповзявся її відродити. Й таки його величезними стараннями, розумом і душею, з допомогою однодумців, котрим також було не байдуже, як і чому вчитимуть молодь у незалежній молодій державі, вдалося воскресити колись знану в усьому світі Києво-Могилянську академію. Відродившись, вона стала інтелектуальним світочем сучасної України. То не просто навчальний заклад, де здобувають ту чи іншу професію. Тут ще вчать бути свідомими, небайдужими, вільними людьми. Такими, як він сам, учитель життя, їхній легендарний ректор,почесний Президент Національного університету «Києво-Могилянська академія», доктор філологічних наук, педагог, літературознавець, громадський діяч, учасник ініціативи «Перше грудня», Герой України В’ячеслав Брюховецький, на порадницькій гостині з котрим говорили зокрема
ПРО НАЦІЮ
Триває реальний процес творення нації – нової, дуже незвичної для світу, модернізованої і, я вірю, дуже потужної.
Вернадський свого часу писав, що незважаючи на століття розірваності української нації, попри те, що кожна панівна нація намагалася гнобити українців, асимілювати їх, вони витворили свою, окрему етнографічну цілісність. І називає основні її параметри: традиція (візьмемо хоча б український фольклор, який є одним із найбагатших у світі), любов до свободи (козацтво). Це нація, котра впродовж усієї історії свого існування тяжіє до Західної Європи та її цінностей. Це у 1915 році було написано!
ПРО МОГИЛЯНКУ ТА ЇЇ СТУДЕНТІВ
З першого дня відродження академії ми визначилися з найважливішим елементом нашого життя – це свобода. Щороку, вітаючи першокурсників, кажу їм про те, що прийшли сюди, аби збагнути, що ж таке свобода. Якщо будете вільними людьми – все у вас буде, а будете рабами – нічого не матимете. Не бійтеся! Треба досягати того, що хочете. Головне для нас – свобода. А ще – чесність.
Свобода і чесність мають велику виховну силу. Звісно, студенти можуть бути вільними навіть у таких речах, які мені не дуже подобаються. Але зачекайте, моїм батькам теж не все подобалося, що я робив. Маємо всі розуміти, що життя не стоїть на місці. Нехай роблять, нехай помиляються. Здебільшого це світлі люди. Й оте усвідомлення студентами свободи як найвищої цінності людини і веде їх по цьому життю.
ПРО ВИЩУ ОСВІТУ
Я вважаю, що вища освіта всім підряд непотрібна. І, мабуть, дещо неправильною була думка: закінчив школу – неодмінно вступай до університету чи інституту. Та щастя ж урешті-решт не в тому, аби мати високу посаду. Працював колись у нас двірником один немолодий уже чоловік. Й оскільки багато років підряд я приїздив на роботу о 6-й ранку і сидів тут до 11-ї вечора, то завжди бачив, як він замітав подвір’я. Ви знаєте, інколи ставав і любувався. А йому, видно, так подобалося те, що робив! Ну, зрештою давній випускник Могилянки Григорій Савич Сковорода говорив про «сродну працю». Тож людина може бути щасливою і без вищої освіти. Але та, котра думає, що зможе без неї досягти величезних висот, ніколи не зробить це ані з освітою, ані без. Тому що справжнього, тривалого успіху досягти без освіти неможливо. Зрозуміло, багато з того, що вчимо, забувається і ніколи в житті не стає у пригоді. А от я дійшов висновку за багато років: найголовніше, що може дати хороша вища освіта, – допомогти усвідомити своє призначення у житті.
Вересень, 2014 рік.
Повну версію порадницької гостини з В’ячеславом Брюховецьким можна прочитати в книжці “Порадницька гостина. Історії життя та успіху. 2006 – 2016”.
Автор і ведуча проекту «Порадницька гостина»
Тетяна Власюк.
