Обличчя одного з провідних вітчизняних телеканалів — красиве, харизматичне, духовне. Одна з найбільш успішних телевізійних ведучих. Та, котра приємно вражає — своєю непідробною щирістю, емоційністю, професіоналізмом, умінням зацікавлювати й тримати аудиторію. Жінка, котрій болить українське сьогодення і котра докладає зусиль для того, аби воно стало кращим та світлішим. Щаслива мама і дружина.
З Наталією Мосейчук, українською телеведучою, журналісткою, ведучою ТСН на каналі «1+1» на порадницькій гостині говорили зокрема
ПРО УСПІХ І ТЕЛЕБАЧЕННЯ
У мене була абсолютно інша мотивація походу в світ телебачення. Хоч би як цинічно це пролунало — гроші. Спочатку мені були необхідні кишенькові кошти, щоб не залежати від батьків. А згодом, коли зрозуміла, що на зарплату вчителя не виживеш, довелося залишитися в телебаченні й надалі. Про успіх тоді, як, власне, і зараз, я не думала. Намагалася вчитися, робити все якісно, з притаманним мені «комплексом відмінниці». І так по сей день. Зізнаюся, що не відчуваю себе професіоналом у професії. Я — аматор. Визнаю це. І дуже невпевнена у собі. Тому в постійному пошуку. І якщо глядачеві щось подобається — для мене це вже нагорода.
ПРО ПРАЦЮ І ТАЛАНТ
Скажу вам по секрету: я не вірю в долю, в зірки чи «потойбічні» причини успіху. Я знаю одне: треба працювати. Вчитися. Дізнаватися. Сумніватися. Дивитися на працелюбних людей. Не жаліти себе. Не розпускатися. І стукати в усі двері. І тобі відчинять. А ще — мати свій шлях. Не озиратися і не порівнювати себе з кимось, а шукати свою дорогу. Бажано не ділити її з кимось. У мене є ще один принцип: не заздрити і цуратися людей, які слабують на заздрість. Бо від них саме зло. Я тримаюся від таких подалі.
А щодо таланту… Я геть не талановита людина. І шкода людей, яких Бог поцілував у лоб, а вони цим не скористалися. Просто не помножили цей поцілунок на працелюбність і настирливість. Просто профукали життя. Я і сину своєму нічого не можу порадити, крім праці. Можливо, я здамся занудою, бо не можу навчити його йти по життю іншими стежками і торочу одне — «працюй, і в тебе все буде». Я щиро вірю, що цей рецепт правильний, і він йому допоможе.
ПРО ДОБРО І ЗЛО
Я завжди кажу, професіоналом можна стати, якщо ти працелюбний і наполегливий, а от хорошою людиною стати неможливо. Нею треба просто бути. І я ніколи не була на боці тих, хто каже, що «хороша людина — не професія». Для мене головне — людські якості, а вже потім, який з людини робітник. Повторюю, я дуже прискіпливо ставлюся до свого оточення. Людей гнилих я вираховую і не пускаю до себе. Бо такі часто переносять інфекцію злості та інтриг на оточення. Зло — воно дуже сильне, але добро завжди переможне. Тому в зла немає шансів, хоч би які тактичні перемоги воно здобувало. Тому й малих своїх виховуємо в добрі. Не намовляємо ні на кого. Не закликаємо до помсти. Не озлоблюємо на світ.
ПРО МОЛОДЬ І ВИХОВАННЯ
Гадаю, що теперішні часи проявлять нашу молодь якнайкраще. Середнячків не буде. Сильні, розумні, наполегливі підуть семимильними кроками вгору. Слабкі, недолугі впадуть на дно. Розшарування намічається колосальне. І боротьба за місце під сонцем буде жорстока. Зараз як ніколи є запит на якісних, професійних молодих людей. А от щодо моральності — є питання. Бо держава має велику прогалину. Ті, хто мав займатися вихованням, займалися чим завгодно, тільки не дітьми. Мораль на державному рівні нині відсутня. Це як було з Майданом. Як із фронтом. Хто виносив ідеологію Майдану? Не політики. Звичайні люди. Сотня найсміливіших, яка полягла і своєю смертю дала паростки світлої і переможної моралі. На чиї плечі ліг фронт у перший рік війни? На простих українців, які екіпірували бійців, годували, лікували їх. І це породило звитяжну мораль. Так само і з молоддю. Висота їхньої планки залежатиме від того, куди вони звернуть свої погляди.
Повну версію порадницької гостини з Наталією Мосейчук можна прочитати у номері «Порадниці» від 4 травня 2017 року.
Автор і ведуча проекту «Порадницька гостина»
Тетяна Власюк.
