Як відомо, з 1 січня цього року в Україні запрацювала система оцінювання повсякденного функціонування особи. Важливо, що при визначенні інвалідності оцінюється не лише діагноз людини, а те, як її стан впливає на здатність виконувати повсякденні дії та брати участь у житті суспільства, наголошують у МОЗ, відповідаючи на найбільш поширені запитання з приводу роботи нової системи.
ДІАГНОЗ ≠ ІНВАЛІДНІСТЬ: ЩО ЦЕ ОЗНАЧАЄ
Інвалідність — це не просто хвороба чи наслідки травми, а стійкі обмеження у функціонуванні, які заважають людині самостійно виконувати основні життєві завдання.
Тобто медичний діагноз сам по собі не означає встановлення інвалідності. Важливо не лише те, що людина має певне захворювання, а як це захворювання впливає на її можливість працювати, пересуватися, спілкуватися, доглядати за собою тощо.
ЧИ ЗАВЖДИ ПІСЛЯ ВИДАЛЕННЯ ОРГАНА ВСТАНОВЛЮЮТЬ ГРУПУ
Втрата органа сама по собі не завжди означає значні обмеження у повсякденному житті. Інвалідність встановлюють не за фактом хірургічного втручання, а за рівнем порушень функціонування організму після нього.
Наприклад, апендектомія (видалення апендикса) — поширена операція, яка суттєво не впливає на життєдіяльність людини. Після відновлення вона може нормально працювати, займатися повсякденними справами, тому інвалідність у такому випадку не встановлюють.
Ампутація обох нижніх кінцівок суттєво впливає на здатність людини пересуватися, виконувати повсякденні дії та працювати без сторонньої допомоги. У таких випадках інвалідність встановлюють безстроково.
Ключове правило: якщо після втручання людина не має значних обмежень у повсякденному функціонуванні, інвалідність їй не встановлюють. Якщо ж втрата органа або частини тіла суттєво впливає на можливість самостійного життя, інвалідність може бути встановлена.
ЯК ПРАЦЮЄ СИСТЕМА ОЦІНЮВАННЯ
У системі оцінювання повсякденного функціонування рішення про направлення на оцінювання, якщо для цього є медичні підстави, ухвалює особистий лікар.
Він керується чіткими критеріями направлення на проведення оцінювання, визначеними постановою Кабміну від 15.11.2024 №1338. Ось що зокрема оцінює:
- наявність стійких або незворотних порушень здоров’я;
- вплив захворювання на повсякденне функціонування;
- чи потребує людина реабілітаційних або соціальних заходів.
Це не стосується випадків проведення повторного оцінювання (тобто коли людині раніше було встановлено інвалідність на строк до повторного оцінювання). У такому разі на повторне оцінювання мають направити для перевірки підстав для продовження або скасування статусу.
ЧОМУ ЛІКАР МОЖЕ ВІДМОВИТИ В НАПРАВЛЕННЯ
Якщо немає достатніх медичних підстав — стан людини не відповідає критеріям направлення на проведення оцінювання, визначеним постановою Кабміну від 15.11.2024 №1338.
Потрібне додаткове спостереження — захворювання не спричинило значних порушень або стан може покращитися після лікування чи реабілітації.
Якщо людина вважає, що їй неправомірно відмовили у направленні, вона може звернутися до іншого лікаря для проведення повторного обстеження або ж залишити скаргу керівництву закладу охорони здоров’я чи звернутися на гарячу лінію МОЗ.
ЩО ВАЖЛИВО ЗНАТИ
Оцінювання проводиться індивідуально, з урахуванням вимог законодавства, зокрема Критеріїв встановлення інвалідності, і базується на конкретному функціональному стані людини. Під час нього визначається наявність порушень структур і функцій організму, зокрема фізичних, психічних, інтелектуальних, сенсорних, а також ступінь обмеження життєдіяльності.
У разі незгоди з результатом оцінювання хворий має право оскаржити рішення експертної команди.
Якщо ж стан людини змінюється з часом (наприклад, погіршується), вона може повторно звернутися до особистого лікаря щодо нового направлення на оцінювання.
