Харизма та інтелект Фаїни Раневської заворожують і збентежують. Чудовій комедійній актрисі найчастіше діставалися другі та епізодичні ролі, але вони запам’ятовувалися глядачами більше за перші. Бо ж які це були ролі! Її меткі вирази, хльосткий гумор ставали воістину всенародними. Одного разу Раневська спіткнулася на вулиці і впала. «Підніміть мене! — попросила Фаїна Георгіївна. — Такі артистки на дорозі не валяються!»
ВОНА МРІЯЛА СТАТИ АРТИСТКОЮ ЗМАЛКУ
Фаїна Фельдман з’явилася на світ 27 серпня 1896 р. в Таганрозі в благополучній і шанованій родині. Дитинство її було щасливим. З п’яти років вже виступала в домашніх сценках і шкільних спектаклях, заучувала напам’ять п’єси Чехова і лякала перехожих в парку гучною декламацією віршів. Батьки поблажливо ставилися до її захоплення. Адже були впевнені, що з роками це мине, і дочка обере професію, гідну їхнього кола. Коли дівчина усвідомила, що єдине її призначення — театр, а батьки зрозуміли всю серйозність вибору дочки, зчинився скандал. «З такою зовнішністю, як у тебе, актрисами не стають!» — кричав батько у нестямі від люті. Після бурхливих пояснень Фаїна розірвала стосунки з батьками і поїхала до Москви.
А Фельдмани — батько, мати, два брати й сестра — в 1917 р. на власному пароплаві «Святий Миколай» відпливли з Росії, і Фаїна залишилася зовсім сама. Вона дуже хотіла вступити до театральної школи, але в жодну так і не була прийнята, як нездібна. Насилу влаштувалася в приватну театральну студію, але потім кинула, бо ж не було чим платити. Але вона наполегливо відвідувала всі театральні підмостки, влаштовувалася в масовки і грала в провінційних театрах, завзято йдучи до своєї мети.
ПРІЗВИЩЕ ЗАПОЗИЧИЛА В УЛЮБЛЕНОГО ПИСЬМЕННИКА
Псевдонім Раневська з’явився у неї випадково. Одного разу зайшла зі своїм приятелем в банк, щоб отримати грошовий переказ від матері. Коли молоді люди вийшли на вулицю, раптовий порив вітру вирвав із рук купюри, і вони розлетілися. Вона зупинилася і сказала: «Грошей шкода, зате як красиво вони летять!» «Та ви ж Раневська! — вигукнув супутник. — Тільки вона могла так сказати!» «Швидше за все Роневська. Це від того, що я, любий друже, весь час щось роняю». Вона обожнювала свого земляка Антона Павловича Чехова і взяла прізвище його героїні з «Вишневого саду».
«НА ЗЙОМКАХ ПОЧУВАЮСЯ ТАК, НІБИ МИЮСЯ В ЛАЗНІ, А ТУДИ НЕСПОДІВАНО ПРИЙШЛА ЕКСКУРСІЯ»
Найбільшу славу приніс Фаїні Раневській кінематограф. На зйомках вона часто вередувала і висловлювала невдоволення своєю грою і партнерами. Адже вона вживалася в роль, з дивовижною точністю доносячи до глядача суть образу своїх героїв. «А грати я взагалі не вмію, — зізналася в одному з інтерв’ю. — Я не розумію, що таке грати. Це слово не підходить до нашої справи. Жити в образі людини, створювати його…»
Її дебют у кіно відбувся аж у 1934 р. Режисер Михайло Ромм, випадково зустрівши актрису на вулиці, запропонував зніматися у фільмі за повістю Гі де Мопассана «Пишка». Тоді Раневську особливо не помітили в кіно, проте робота з Роммом на майданчику багато чому навчила актрису. Їй стали пропонувати більш помітні і навіть характерні ролі.
Знамениті дотепні фрази Фаїни Раневської на зйомках народжувалися часто спонтанно, вдало вписуючись у сюжет, а потім розповзаючись в народі. Вперше така вольність їй була дана в 1939 р., коли режисер Ісидор Анненський знімав актрису в своїй картині за однойменним оповіданням Чехова «Людина у футлярі». У Раневської була цікава, але безсловесна роль дружини інспектора гімназії. Грати мовчки актриса не могла і придумала своїй героїні текст: «Я ніколи не була красива, але завжди була до біса мила».
Свого апогею популярність Раневської досягла після виходу картини «Підкидьок» режисера Тетяни Лукашевич. «Муля, не нервуй мене», — вона сама придумала цю знамениту фразу і дуже пишалася цим. Усю решту життя «Муля» безжально її переслідувала. 1976 р. Леонід Брежнєв, вручаючи актрисі орден Леніна, замість вітання сказав: «А ось іде наша Муля. Не нервуй мене». На що Раневська відповіла: «Леоніде Іллічу, так до мене звертаються хлопчаки і хулігани». Генсек зніяковів і сказав: «Вибачте, але я вас дуже люблю».
Мачуха в казці «Попелюшка» — одна з кращих комедійних ролей Фаїни Раневської. На зйомках вона пішла на безжальні зміни зовнішності. Запрошений знаменитий гример привіз із собою унікальний каучуковий клей власної розробки. І ніс Фаїни Раневської піднімали догори за допомогою тонкої смужки тюлю і клею. Але актрисі було цього недостатньо, і вона запхали за щоки грудочки вати. У фільм увійшло багато крилатих фраз, які придумала актриса: «Чому я повинна все сама робити? Працюю, як кінь, бігаю, клопочу, випрошую, випитую, умовляю, зачаровую». А фраза «Королівство мале — розгулятися ніде», стала її візитівкою.
І справді, Фаїні Георгіївні королівства, в якому перебувала, було замало. Вона шукала щось нове. Такою роботою стало озвучування Фреккен Бок у легендарному мультфільмі «Карлсон повернувся». Спочатку Фаїні Георгіївні не сподобалося, як художники намалювали домоуправительку. Дуже вже вона була на неї схожа. Але потім вмовили. Адже персонаж вийшов смішний. Далі вона працювала над образом із задоволенням.
«САМОТНІСТЬ — ЦЕ СТАН, ПРО ЯКИЙ НІКОМУ РОЗПОВІСТИ»
Так жартувала вона про своє життя. Актриса народилася на межі століть. Незважаючи на зміни, що відбувалися в світі, вона жила за своїми правилами і законами. У неї було багато друзів, колег, шанувальників. Вона дружила з Анною Ахматовою, Володимиром Маяковським, Максиміліаном Волошиним, Михайлом Роммом, Мариною Цвєтаєвою, Любов’ю Орловою. Але в душі була самотня. У ній жили страхи, що виникли ще в Криму в роки громадянської війни. Вона бачила звірства і жорстокість червоного і білого терору, тиф, трупи людей, що тижнями лежали на вулицях Сімферополя. Після пережитого Фаїна хворіла, боялася виходити на вулицю. Згодом ці страхи проявлялися в тому, що Раневська не наважувалася ступити на підмостки, особливо підходити до їх краю. Їй здавалося, що там прірва. Ще вона боялася метро і не їздила в ньому.
Напрочуд обдарована, все життя вважала себе некрасивою, так і не зазнала щастя в особис-
тому житті. Вона любила розповідати анекдот: «До лікаря прийшов чоловік і каже: «Мене замучила туга і самотність так, що я повішуся». «Я вас вилікую, — пообіцяв лікар. — Сходіть у цирк, там виступає дивовижний клоун. Від нього просто виплескує енергія. Всі виходять звідти такі просвітлені». «Щиро дякую, — сказав чоловік. — Але я і є цей клоун».
У 60-х роках овдовіла сестра Фаїни Ізабелла вирішила повернутися на батьківщину і жити з сестрою. Сестра не розуміла, чому знаменита і всіма улюблена актриса живе скромно і непрезентабельно, тулиться в двох ізольованих кімнатах, не має діамантів і шуб. Вони прожили лише кілька років: Ізабелла померла від раку. Фаїна Георгіївна знову залишилася сама. Тоді у неї з’явився пес Мальчик, яко- го вона дуже любила, наймала йому няньок, довго розчісувала і балувала делікатесами з Єлісеєвського магазину. «Мені ще ніхто так не радів», — говорила вона. В останні роки він став її родиною.
НЕПЕРЕДБАЧУВАНА ФАЇНА ГЕОРГІЇВНА
Характер Фаїни Георгіївни був надзвичайно складний. Вона готова була віддати останнє, але при цьому з її язика регулярно злітали репліки, рівносильні ляпасу. Актриси її побоювалися, а режисери терпіли за великий талант і втомлювали, вимагаючи більше почуттів на екрані.
«Може, я не вмію висловлювати почуття, зате вмію міцно виражатися», — говорила вона. На зауваження, що нервові клітини не відновлюються, відповідала: «Це ваші не відновлюються, а мої навіть дуже. А потім ще й мстять тим, хто їх знищив».
Відновлювала нервові клітини актриса, ніжачись у ванній і попиваючи чай із самовара. Любила ситно поїсти та іншим радила. Казала: «Якщо не їсти хліб, жирне і м’ясо, морда стає меншою, але більш сумною».
Одного разу Любов Орлова була в гостях у Раневської. Вони разом пили чай. Раневська дала норкову шубу Орлової домробітниці, щоб та сходила на побачення. Раневська якомога довше утримувала подругу в себе.
За все життя Фаїна Раневська отримала багато звань і нагород: була народною артисткою СРСР, їй тричі присуджували Сталінську премію.
Всі ордени вона зберігала в коробочці з написом: «Похоронні приналежності».
Підготувала Валентина ГАРКАВА.
