Генетично модифіковані організми (рослини) отримують шляхом змін у будові надзвичайно складної макромолекули ДНК, яка міститься у клітині рослини. У ній «закодовані» спадкові властивості живого організму.
Способи та методи таких впливів належать до генної інженерії. Цей науковий напрям почав інтенсивно розвиватися у другій половині минулого століття. І результати цих робіт були вражаючими. Шляхом «реконструкції» ДНК усього за кілька років було виведено рослини, врожайність яких майже вдвічі перевищувала первинні сорти.
Спробуємо розібратися, як і яким чином отримано цей ефект.
Відомо, що від 24 до 54% урожаю (для різних культур) гине в процесі розвитку рослин. Причини цього: бур’яни, збудники хвороб і комахи. З іншого боку, всі живі організми тією чи іншою мірою мають природні механізми збереження свого виду. Наприклад, кропива жалить, а деякі рослини й зовсім отруйні. Зрозуміло, що їх уникають тварини та комахи. Наприклад, усі знають гриб, який так і називається – мухомор.
Думка про використання генної інженерії для збільшення захисних властивостей рослини доволі проста. Адже це дає змогу значно підвищувати врожайність. ГМ-рослини справді дуже стійкі до хвороб і їх не пошкоджують комахи. Але проблема в тому, що цей захист, як правило, здійснюється шляхом активізації вироблення рослиною токсичних алкалоїдів, і надмірна їх кількість робить продукти небезпечними для вживання через надмірний вміст органічних токсинів.
У різних країнах авторитетні вчені проводили дослідження на лабораторних тваринах, згодовуючи їм ГМ-картоплю, сою, горох, кукурудзу та томати. Встановлено, що їх уживання призводить до виникнення онкологічних захворювань і патологічних змін різних органів. Смертність їхніх дитинчат була високою, а ті, що вижили, мали різні дефекти внутрішніх органів і безплідність. Картина хронічного отруєння при цьому очевидна.
Напрошується висновок, що розробки генної інженерії зумовили появу високоврожайних, але певною мірою отруйних рослин. На жаль, у науці досліди хоч і мають добрі наміри, але найчастіше призводять до небажаних результатів. Досвід її розвитку доводить, що це не випадковість, а закономірність.
Тому слід очікувати, що сучасна генна інженерія шукатиме інші шляхи та підходи для вирішення проблеми підвищення врожайності рослин. Але сподіватися на грандіозні успіхи не варто, очевидно, ця робота не на одне десятиліття.
Костянтин МОЛЧАНОВ.
