Коли вперше приїхала сюди багато років тому, так само лив дощ, як і нині, коли пишу ці рядки. Дзвінкі струмки наввипередки бігли з підніжжя Андріївської церкви долу, наче перегукуючись між собою, дзенькаючи кожен у свій невидимий срібноголосий дзвіночок. Старовинні маленькі будиночки в глибині дворів придивлялися до поодиноких перехожих, звідусіль віяло історією, і здавалося, час тут зупинився…
Минули роки, й улюблена вулиця багатьох поколінь киян і гостей столиці кардинально змінилася. Лише храм, створений архітектором Растреллі в 1744-1754 рр., завдяки ретельній реставрації такий, яким його задумали. До речі, він – єдиний православний, біля якого немає дзвіниці; за легендою море відступило в цьому місці, коли святий апостол Андрій встановив тут хрест. За назвою храму отримала ймення й маленька вуличка від нього. День святкування її народження обрали за відомою датою закладки першої цеглини – 9 вересня. Зараз Андріївський узвіз – пам’ятка містобудування місцевого і водночас національного значення, улюблене місце прогулянок, яке за популярність у художників часто називають українським Монмартром, і справжня скарбниця цікавинок на всі смаки. Тут звели Будинок Ричарда, неподалік – пам’ятник «Проня Прокопівна і Голохвастов», Дім Турбіних із музеєм і пам’ятником Михайлу Булгакову, Музей однієї вулиці та Галерея Івана Кавалерідзе, роботи якого можна побачити не лише всередині, а й просто неба неподалік будинку; це макет відомого пам’ятника Ярославу Мудрому, оригінальна скульптура Тараса Шевченка та знайдена при розкопках і зібрана з уламків скульптура княгині Ольги. Прижилися на узвозі й два Київські академічні театри – «Колесо» і Драматичний на Подолі. Та хоч би як любили ми Андріївський узвіз, для більшості пропозиція відзначити день народження узвозу у неділю, 9 вересня, виявилася більш ніж несподіваною.
Таке свято у формі фестивалю організувало ГО «Андріївський узвіз» за підтримки голови КМДА, Департаментів культури та туризму КМДА і Подільської РДА в м. Київ. Ініціаторка й автор ідеї, а водночас співзасновник ГО «Андріївський Узвіз» Тетяна Митрофанова сподівається, що така подія підтримає загальні цінності вулиці як місця для комунікації й реалізації арт-проектів, а також сприятиме новим традиціям. За задумом організаторів на свій день народження Андріївський узвіз запропонував гостям майстер-класи, змагання, ярмарок майстрів, цікаву концертну програму, до якої цьогоразу долучилися Богдан Струтинський, Олег Скрипка, Анжеліка Рудницька.
Опівдні свято на прикрашеному кульками й повітряними зміями узвозі урочисто відкрила хорова капела ім. Л.Ревуцького. Різножанрову музику — від класики до джазу – цього дня можна було почути з балкончиків будинків на Андріївському узвозі. Майстер-класи з ораторського мистецтва та акторської майстерності запропонували всім бажаючим київські акторські майстерні театрів на Подолі та «Колесо». Книжкові новинки від видавництв, автограф-сесії з авторами, літературні читання чекали на шанувальників книги біля музею М.Булгакова. У гості на узвозі всіх залюблених у мистецтво очікували галереї, музеї й митці, чиї роботи тут представлені. Був і показ мод із вбранням, у якому гуляли узвозом у давні часи. Найбільших модників, готових змінити імідж, зустрічав біля цирульні «СТРЫЖОМ БРЭИМ НАЛЫВАЕМ» сам пан Голохвастов; на честь свята зачіски чоловікам тут робили безкоштовно!
Квест «Таємниці Андріївського узвозу» передбачав прогулянку особливими місцями, з відкриттям неймовірних історичних подробиць, а до того ще й призи найкмітливішим командам. Містичними історіями від екскурсоводів приваблював гостей «Замок Ричарда». Тут вирував і святковий ярмарок, де можна було придбати (або й продати) будь-що, попрактикуватися як у традиційних, так і несподіваних за тематикою майстер-класах, – наприклад, із гри на барабанах «там-там».
Справжній «творчий рай» для малечі – окрема дитяча зона з клоунами та ілюзіоністами, майстер-класами з ліплення, малювання, живопису, графіті… на тину і особливим автобусом – бібліотекою на колесах. Зголоднілих допізна закликали в розташовані на узвозі затишні кав’ярні й ресторанчики. Найстійкіші гості наприкінці святкування могли ще й випробувати на собі чарівну силу кіномистецтва, долучившись до показу «німого» кіно під живу музику на фортепіано.
І хоч кожний день народження колись та й завершується, насправді ми можемо бачитися хоч щодня з вічно загадковим, непотворним, мистецьким Андріївським узвозом, перш ніж він знову запросить нас на своє наступне свято.
Ольга ГОЙДЕНКО.
