Буває, виростуть гарні помідорні кущі, плодів чимало, а придивишся — «плічка» біля плодоніжки зелені, жовті або тверді. І ніяк не червоніють.
Головна причина такого явища — перегрів плодів на сонці та дефіцит калію. Річ у тім, що при температурі вище 30 градусів у плодах руйнується червоний пігмент лікопін. І якщо наші помідорчики висять під прямим пекучим сонцем без захисту листя, ділянка біля плодоніжки повністю не дозріває.
Аби не допустити такого, необхідно регулярно підживлювати грядки калієм. Це основний елемент для правильного наливу та дозрівання помідорів. У період масового утворення та дозрівання плодів використовуйте сульфат калію, монофосфат калію або настій деревної золи. Натомість обмежте азотні добрива. Надлишок азоту змушує рослину жирувати, тобто активно нарощувати зелену масу, через що плоди ростуть водянистими, дозрівають із затримкою та часто утворюють зелені й тверді ділянки біля плодоніжки.
Помідори бояться екстремальної спеки. У теплицях обов’язково використовуйте затінювальні сітки, біліть дах або забезпечуйте максимальне провітрювання. Надворі в спекотні періоди також забезпечуйте кущам накриття з агроволокна або тюлю.
Не видаляйте занадто багато листя на кущах. Воно виконує роль природної парасолі, захищаючи плоди від прямого пекучого сонця та перегріву.
Обов’язково підтримуйте стабільний полив. Посуха, яка приходить на зміну рясним поливам, руйнує нормальний ритм живлення куща. Довше утримати вологу та захистити кореневу систему від перегріву у спекотні дні допоможе мульчування ґрунту. Це може бути шар соломи, сіна чи компосту завтовшки 5–7 см. Дуже корисно дати помідорам магній і мікроелементи. Обробка по листю магнієвою селітрою або комплексними мікродобривами суттєво покращує якість урожаю.
А при купівлі насіння обирайте сучасні гібриди. Багато старих сортів генетично схильні до утворення зелених плічок. Тоді як сучасні розроблені з урахуванням цієї проблеми і зазвичай мають гени рівномірного дозрівання.
Також важливо контролювати навантаження на кущ. Якщо на рослині зав’язалося занадто багато плодів, їй бракує сил на їхнє якісне дозрівання. Своєчасно видаляйте зайві пасинки та слабкі китиці.
Якщо на вулиці тримається аномальна спека, не чекайте, поки помідори повністю почервоніють на гілці. Зривайте їх рожевими чи бурими та давайте дозріти в затіненому прохолодному приміщенні, колір стане рівним.
Коли на плодах уже з’явилися зелені плічка або вони повільно набирають колір, найкращим варіантом калійного підживлення є монофосфат калію. У 10 л води розчиніть 10–15 г добрива, це близько 1 неповної столової ложки.
Поливайте виключно по вологому ґрунту, щоб не обпекти коріння.
Норма витрати — 1 л розчину під один дорослий кущ.
Монофосфат калію містить близько 50 відсотків калію та 52 відсотки фосфору в легкозасвоюваній формі, й зовсім не містить азоту. Результат видно вже за 3–5 днів. Якщо проводите позакореневе підживлення по листю, зменшуйте дозування монофосфату калію удвічі (5–7 г на 10 л) та кропіть кущі в суху похмуру погоду або ввечері.
Чудовий народний спосіб, який, окрім калію, багатий на кальцій, магній і мікроелементи — деревна зола.
Ось як радить робити це підживлення наша давня читачка, житомирянка Надія Кулик: «Склянку деревного попелу у відрі заливаю склянкою 9-відсоткового оцту. Почнеться шипіння: в цей час оцет вивільняє калій та кальцій, переводячи їх у легкозасвоювану для рослин форму. Таким чином рослини відразу отримають ці елементи. Коли шипіння припиниться, доливаю 10 л води та ретельно перемішую. Поливаю під корінь по 0,5—1 л на кущ. Цікаво, що зола нейтралізує вплив оцту на рослини.
Поливаю увечері або ранком, щоб волога не випаровувалася занадто швидко».
Лідія ГЕРАЩЕНКО.
