Склалася в моєму житті тяжка і складна ситуація. Мій чоловік загинув улітку під час виконання бойового завдання. Ми з ним не були розписані. Обом уже за п’ятдесят, вирішили цього не робити. Але заповіт він залишив на мене. Його далека рідня претендує на спадщину, погрожує судовим позовом, за яким, мовляв, заповіт чоловіка можуть визнати недійсним. Хотілося б знати, чи можливо подібне і за яких саме обставин?
Оксана. Івано-Франківська обл.
Заповіт є особистим розпорядженням особи на випадок смерті. Це важливий інструмент реалізації права власності, гарантованого Конституцією України. Водночас, як і будь-який правочин, заповіт може бути визнаний недійсним.
У Мін’юсті роз’яснюють, чому заповіт може бути визнаний недійсним, хто має право оскаржити його в судовому порядку, а також хто має право на обов’язкову частку у спадщині.
* Цивільний кодекс України розрізняє два види недійсних заповітів: нікчемний і оспорюваний.
Нікчемним є заповіт, який складено особою, котра не мала права його складати, або який оформлено з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. Недійсність такого заповіту встановлюється без звернення до суду — нотаріус самостійно відмовляє у видачі свідоцтва про право на спадщину в разі виявлення порушення. У разі незгоди з діями нотаріуса заінтересована особа може звернутися до суду з позовом щодо оскарження його дій.
Нікчемними можуть бути визнані, зокрема, такі заповіти:
— без необхідних реквізитів — підписів, печаток, дати тощо;
— складені фізичною особою без повної цивільної дієздатності;
— вчинені через представника;
— посвідчені особами, які не мали на це повноважень;
— посвідчені без обов’язкової присутності свідків;
— секретні заповіти, посвідчені з порушенням вимог;
— щодо майна, охопленого спадковим договором, за умови, що на момент відкриття спадщини договір діяв;
— посвідчені на тимчасово окупованій території України, на якій органи державної влади не здійснюють свої повноваження.
Оспорюваним є заповіт, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду — якщо буде доведено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
До обставин, які можуть свідчити про невільне волевиявлення, належать:
— заповідач не усвідомлював значення своїх дій або не міг ними керувати;
— заповіт був складений під впливом обману, погроз, насильства або у вкрай складних життєвих обставинах;
— оформлення заповіту було вимушеним.
У таких випадках суд, на підставі позову заінтересованої особи, може визнати заповіт повністю або частково недійсним.
* Обов’язкова частка у спадщині.
Чинне цивільне законодавство не дозволяє заповідачу позбавити права на спадкування певне коло осіб, що мають право на обов’язкову частку у спадщині. Якщо ці особи не враховані в заповіті, суд може частково або повністю визнати заповіт недійсним.
До осіб, які мають право на обов’язкову частку, належать:
— малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця;
— непрацездатна вдова або вдівець;
— непрацездатні батьки.
Ці особи мають право успадкувати половину частки, яка належала б їм у разі спадкування за законом. Їхнє право виникає незалежно від змісту заповіту і діє на момент відкриття спадщини.
* Оскарження заповіту в суді.
Подати позов про визнання заповіту недійсним може особа, права та інтереси якої порушено. Такими особами, наприклад, можуть бути:
— спадкоємці за законом;
— спадкоємці за іншим заповітом;
— особи, які мають право на обов’язкову частку у спадщині;
— особи, на користь яких складено заповідальне розпорядження.
Позов може бути подано лише після смерті заповідача. Він розглядається судом за місцем відкриття спадщини.
