Законодавчими актами, що визначають державні гарантії реалізації працівниками права на відпустки, є Закон №504/96-ВР «Про відпустки» (далі — Закон №504) та Кодекс законів про працю, зазначають у Держпраці.
Законом №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі — Закон №2136) було внесено зміни до порядку надання та компенсації відпусток, розрахунку стажу для щорічних основних і додаткових відпусток, встановлено деякі обмеження, а також додано нові види відпусток.
Можливість оформлення протягом періоду воєнного стану щорічних додаткових, соціальних, навчальних та інших відпусток тривалістю та на умовах, визначених законодавством про відпустки, не обмежується Законом №2136, звертають увагу у відомстві.
Згідно з ч.2 ст.12 Закону №2136 у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику в наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами і відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.
Законом №504 передбачені такі види додаткових відпусток (ст.4):
- щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (ст.7);
- щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці та її тривалість (ст.8);
- додаткові відпустки у зв’язку з навчанням, творча відпустка, відпустка для підготовки та участі в змаганнях, додаткова відпустка окремим категоріям громадян (учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та іншим) (розділ ІІІ, статті 13—16-2).
Таким чином, під час воєнного стану працівник має право, окрім основної щорічної відпустки, оформити додаткову відпустку.
