Зміни в регулюванні трудових відносин, передбачені новим Законом від 1 липня цього року №2352-IX, стосуються зокрема підстав призупинення трудових договорів, порядку надання відпусток та збереження зарплати за мобілізованими працівниками. Конкретизовані підстави, за яких підприємство може прийняти рішення про призупинення дії трудового договору з працівниками.
У відповідному наказі (розпорядженні) роботодавця має, зокрема, зазначатися така інформація:
- про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов’язки та спосіб обміну інформацією;
- строк призупинення дії трудового договору;
- кількість, категорії та прізвища, ім’я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта відповідних працівників;
- умови відновлення дії трудового договору.
Водночас призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.
Додатковою підставою призупинення трудового договору стане відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад 4 місяці (ст.36 КЗпП). Крім того, допускається звільнення працівника через неможливість забезпечувати умови праці. Зокрема, внаслідок того, що необхідні для виконання роботи зазначеним працівником виробничі, організаційні, технічні потужності, засоби виробництва або майно власника або уповноваженого ним органу знищені в результаті бойових дій, також може бути введена особлива процедура вивільнення таких працівників (ст.41 КЗпП).
Уточнені обмеження стосовно надання працівнику щорічної основної відпустки, яка тепер може не обмежуватися 24 календарними днями (як було з уведенням воєнного стану), що й викликало занепокоєння педагогічних і науково-педагогічних працівників. Так, під час дії воєнного стану роботодавець може (але не зобов’язаний) відмовити у наданні щорічної основної відпустки повної тривалості. Однак невикористані дні переносяться на період після припинення або скасування воєнного стану.
Водночас виключено право працівника, переведеного на роботу з одного підприємства на інше, на зарахування невикористаної частини відпустки за попереднім місцем роботи (ст.81 КЗпП). А грошову компенсацію за невикористану відпустку він має отримати лише за попереднім місцем роботи (ст.83 КЗпП).
Для працівників, які виїхали за межі України або набули статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку за їх заявою має надаватися відпустка без збереження заробітної плати. Проте її тривалість не може перевищувати 90 календарних днів.
Закон також дає можливість, зокрема, державним службовцям, які виїхали за межі окупованих територій, відповідний час працювати у приватному секторі, забезпечуючи свої родини.
Водночас із ч.3 ст.119 КЗпП виключено положення щодо збереження середнього заробітку за місцем роботи за працівниками на час призову на військову службу. За такими працівниками буде зберігатися місце роботи та посада. При цьому військовослужбовці отримують щомісяця грошове забезпечення військовослужбовців від держави, що передбачає Закон «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
На період дії воєнного стану виключено право працівників, які мають дітей, надавати згоду на залучення їх до нічних і надурочних робіт, робіт у вихідні, святкові та неробочі дні, направлення у відрядження (ст.9 «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»).
На додаток до цього надано дозвіл здійснювати позапланові заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю в період воєнного стану.
