Дві школярки біля зруйнованої школи розповідають про однокласників, які загинули або осиротіли. Літній чоловік і молода жінка на руїнах будинку дістають будьщо уціліле. Брата цієї жінки, його дівчину, внучку цього літнього чоловіка, ще одну його внучку, сина і маму дружини – всіх дістали з-під цих завалів мертвими, а ось його дружину – живою, на диво.
Мати 22-річного сина, у якого церебральний параліч, накривала його собою під час регулярних обстрілів. Вони прожили півтора місяці на підлозі в сараї без опалення та води.
Чоловік будував власноруч дім, доглядав сад і квітник, майстрував гойдалку та альтанку у своєму дворі, а нині на фоні понівеченого подвір’я та обстріляної хати із вибитими дверима, вікнами та побитим дахом ділиться щастям, що його довгоочікувані маленькі внучки лишилися живі після обстрілу бомбами.
Заплаканий чоловік не стримує емоцій, коли розповідає, як стояв біля завалів сусідського дому і не міг нічого вдіяти, бо голими руками стелю не піднімеш, аби визволити ще живих людей, які стогнуть під бетоном. Його дім зруйнований також, вони вп’ятьох живуть на горищі в гаражі.
Літня пара жартує, як долали під ручку сходи в погріб, де пережили обстріли. Подружжя розбирає завали будинку, який зводили майже 10 років, лишилися в куфайках і валянках, бо вискакували на холод без нічого, коли наші захисники сказали терміново вибиратися. Кролі, кури, качки – все господарство згоріло. Дивом лишився живим кіт, який треться об мої ноги, поки жінка показує погріб, де вони пересиджували обстріли. Чоловік показує серед розвалин дитячу кімнату, невістці незабаром народжувати – принести немовля нема куди.
Жінка разом із чоловіком потравилися фосфорною бомбою, ледве оговталися. Наші захисники попросили в їхньому домі прихистку, один із воїнів наполегливо переконував літню пару тікати. Вони взяли коня і корову та й пішли світ за очі, не знали куди податися. Наш воїн, який врятував життя цій парі, сам загинув. Будинок уцілів, але руйнування колосальні.
Це лише один день…
Одне місто – Чернігів.
Одна вулиця – Білоруська, і трішки Новоселівки.
Мирослава ІЛЬТЬО.
