Відповідно до ст.160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків, після 10 років — за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, дитина, досягши 14 років, сама вирішує, з ким із них їй жити, роз’яснює Мін’юст.
Якщо ж мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди, з ким із них проживатиме малолітня дитина (яка не досягла 14 років), спір може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Для цього один із батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини наступні документи:
— заяву;
— копію паспорта;
— довідку з місця реєстрації (проживання);
— копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (в разі наявності);
— копію свідоцтва про народження дитини;
— довідку з місця навчання, виховання дитини;
— довідку про сплату аліментів (у разі наявності).
Звернення ж до суду відбувається шляхом подачі позовної заяви з необхідними документами позивачем (тим із батьків, хто звертається до суду з позовною заявою і бажає, щоб з ним залишилася проживати дитина) до відповідача, тобто іншого з батьків.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини (до 14 років) беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, її вік, стан здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них.
Якщо ж такої можливості немає, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.
