У колекції Марини СОЛОМАХИ яких тільки троянд немає! Вздовж доріжки до будинку сформовано бордюри з мініатюрних — патіо. Обабіч хвіртки ростуть велетенські кущі в’юнких сортів. У квітнику — флорибунда, ґрунтоукривні й навіть штамбові. Останні — гордість господині, однак із ними вистачає клопоту — потрібно формувати. Пані Марина каже: загалом троянди невибагливі у догляді, просто нерідко люди припускаються помилок при їх вирощуванні. Про те, як їх уникнути, ми й попросили розповісти власницю садиби.
Важливе значення має посадковий матеріал. Господиня розповідає, що нерідко намагалась зекономити та купувала найдешевші кущики або й просто з рук. Потім що не робила — а ростуть і цвітуть украй неохоче. Така ситуація була останнього разу з сортом Еден роуз, який дуже хотіла придбати і за яким довелося далеко їхати. Однак довгоочікуваний кущ цвіте дуже погано, слабкий. Потім пані Марина купувала у цьому місці ще кілька рослин, які також не тішили. Тож більше там не бере нічого. Інша річ, куплені троянди в перевірених продавців — виростали потужні кущі, які радують цвітінням вже багато років.
Передусім важливо знайти правильне місце під посадку, каже пані Марина. Найголовніше, варто пам’ятати — трояндам обов’язково потрібно багато сонечка. Господиня розповіла, що дуже мріяла про кущ витких троянд під балконом — аби з часом верхні пагони сягали балкона. Однак він у господині виходить на північ. Відтак троянда хоч і цвіте, але дуже неохоче, до того ж на ній з’явилась борошниста роса. Так само не можна садити троянди під деревами. Важливо також захистити кущики від вітрів, особливо холодних. Не підходять для королев квітника і заболочені місця, та й загалом надмірна волога спричиняє у них швидкий розвиток грибкових хвороб. Якщо маєте цілий розарій, потрібно стежити за тим, аби між кущиками було достатньо місця. Для чайно-гібридних троянд відстань має становити 60–70 см, між в’юнкими — до 1 м.
Особливу увагу потрібно приділяти посадці щеплених троянд, зазвичай — на шипшину. Важливо заглибити кущ так, щоб місце щеплення опинилось на 3–5 см під землею. У витких троянд можна заглибити до 10 см. Якщо буде над землею — знизу виростуть нові пагони, а отже, дуже швидко кущ перетвориться на шипшину. А ось із вирощеними з живців такого переродження не станеться. Але й сильно заглиблювати не варто, бо може випріти коренева шийка.
Троянда цвіте протягом усього літа і навіть до глибоких холодів. Щоб цвітіння було пишнішим і тривалішим, потрібно регулярно видаляти квіти, що відцвіли. Також варто видаляти так звані «сліпі» пагони, тобто такі, на яких немає квітів. Щоб стимулювати появу на них пуп’янків, їх обрізують на 2/3 довжини.
Для рясного цвітіння троянди періодично підживлюють. У період бутонізації можна дати таку поживу: на 10 л води — 15 г аміачної селітри, 30 г суперфосфату та 15 г калійної солі. Рослини також можна підгодувати розчином кальцієвої селітри (1 ст.л. на 10 л води). Дуже люблять вони перегній: 1 кг розводять у 10 л води. Приблизно раз на 2 тижні можна підживити трав’яним настоєм або курячим послідом.
Ще одна помилка, якої часто припускаються — неправильний полив. Поливати кущі потрібно так, каже пані Марина, щоб земля просочувалась вологою на всю глибину коренів. Відтак раз на тиждень дає на один кущ по відру води. За сильної спеки поливає двічі на тиждень, але лише ввечері. Поливати важливо під корінь, щоб краплі не потрапляли на листя та пелюстки. А ще важливо, щоб температура води була не нижче 16 градусів.
Одним зі слабких місць троянд є захворювання на борошнисту росу. З профілактичною метою пані Марина радить раз на 2–3 тижні обприскувати кущі розчином соди (40 г на 1 л). А від попелиці радить такий відвар: закип’ятити відро води, покласти у нього шматок натертого господарського мила та кілька гілочок полину. Варити 10–15 хв.
