Ожина сиза — напівкущова рослина заввишки 50–200 см з річними вегетуючими пагонами і здерев’янілими 2-річними стеблами, на яких утворюються квітконосні гілочки, росте в лісах, чагарниках, по берегах річок, у лісових ярах, на вирубках, галявинах, у садах і парках по всій Україні. Для виготовлення препаратів використовують стиглі плоди, однорічні пагони з листям, листя і коріння. Ягоди збирають у міру дозрівання, пагони заготовляють у період цвітіння, коріння викопують восени.
ЯК ЗБЕРЕГТИ ЦІЛЮЩІ ВЛАСТИВОСТІ?
Сушать сировину, розкладаючи тонким шаром, часто перевертаючи, в тіні, в сушарках, на горищі. Зберігають у коробках, ящиках, полотняних і паперових мішках. Термін зберігання — 1 рік. Плоди вживають свіжими, переробленими або сушеними. Засушування — найнадійніший спосіб консервування ожини. Ягода не втрачає цілющих властивостей.
Плоди ожини сизої містять 2,9–3,6% глюкози, 3,1–3,3 — фруктози, 0,4–0,6 — сахарози, до 0,3 мг/100 г каротину, 0,033 мг/100 г тіаміну (вітамін В1), 5 мг/100 г аскорбінової кислоти (вітамін С), вітамін Е, 0,56–0,8% пектинових речовин, 1,1–2,3% органічних кислот (яблучна, лимонна, винна, саліцилова), до 300 мг/100 г біофлавоноїдів, 1,6 мг/100 г нікотинової кислоти (вітамін РР), до 0,4 мг/100 г філохінону, вітаміни В2, К, барвники, слиз, ефірну олію, дубильні речовини. З мінеральних речовин в ожині наявні солі марганцю, калію, заліза, кальцію, фосфору, магнію. У насінні ожини 12% жирної олії.
НАДІЙНИЙ ЗАСІБ ВІД БАГАТЬОХ НЕДУГІВ
Препарати ожини мають загальнозміцнювальні, жарознижувальні, кровоочисні, сечогінні, потогінні, дезінфікуючі, заспокійливі, в’яжучі, протизапальні, бактерицидні, седативні, гіпотензивні, противірусні, спазмолітичні, гіпоглікемічні властивості. Застосовують їх у разі проносів, гастритів, холециститів, неврастенії, істерії, набряків, безсоння, гіпертонічної хвороби, атеросклерозу, цукрового діабету, лихоманки, пневмонії, бронхіту, гінгівітів, стоматитів, екземи, лишаю, гнійних ран і виразок.
Настій листя ожини (2 столові ложки сировини на 400 мл окропу, настояти 1 год.) п’ють по 50 мл 4 рази на день до вживання їжі. Зовнішньо настій (50 г сировини на 1 л окропу, настояти 20 хв.) слугує для полоскань, примочок і спринцювань.
Ягоди регулюють травлення, поліпшують апетит, перистальтику кишечнику. Їх застосовують у разі захворювань шлунка та печінки, запалення жовчного міхура, гастритів, шлункових кровотеч, глистів.
Незрілі плоди кріплять, зрілі — проносять. Ягоди вживають як свіжими, так і у відварі. Сік свіжих ягід, настій рослини п’ють для утамування спраги за підвищеної температури, пневмонії, кровохаркання, задишки.
Настоєм квіток і листя полощуть горло проти ангіни, запалення слизової рота. Відвар листя використовують для лікування застуди, кашлю, захворювань верхніх дихальних шляхів, як сечогінний засіб (1,5 столової ложки листя на склянку води, кип’ятити 1 хв., настояти 30 хв., приймати по 0,3 склянки тричі на день до вживання їжі у разі водянки, захворювань нирок, сечового міхура).
Ожину сизу застосовують для поліпшення обмінних процесів. Для лікування найкраще використовувати ожину в зборах з іншими лікарськими рослинами.
На пошкодження і захворювання шкіри, виразки, гнійні рани, псоріаз, лишаї, екземи прикладають свіже товчене листя ожини і роздавлені ягоди, а також роблять із відвару примочки.
Відвар гілок використовують як заспокійливий засіб за підвищеної збудливості, нервових розладів, а також під час клімаксу, порушення менструального циклу, болісних місячних. Для спринцювань — у разі білей.
Приємний настій одержують зі свіжого томленого листя. Його щільно складають у каструлю і закривають кришкою на З дні. Як воно почорніє, розкладають тонким шаром на повітрі, висушують і готують настої.
