Час від часу чуємо інформацію про можливість і погрози ворога застосувати проти українців хімічну зброю. Ми зібрали поради фахівців, як поводитися в разі хімічної атаки.
ЩО ТРЕБА ЗРОБИТИ НАЙПЕРШЕ
1. Якщо хімічна атака спіткала вас на відкритій місцевості, спробуйте негайно знайти прихисток у найближчому приміщенні. Потрібно якомога швидше потрапити в герметичне укриття. В ідеалі — бомбосховище, оснащене засобами фільтрації повітря, або сховище метрополітену. Захистком може стати і ваш дім, особливо якщо в ньому пластикові вікна.
2. Зробіть приміщення максимально герметичним. Щільно зачиніть усі вікна, двері, димоходи. Заклейте вентиляційні отвори та щілини у вікнах папером чи скотчем. Шпарини під дверима та навколо вікон можна закрити мокрими рушниками.
3. Увімкніть телевізор або радіо і чекайте інструкцій від ДСНС про подальші дії та евакуацію.
4. Не забудьте попередити своїх рідних про небезпеку та можливу евакуацію.
5. Якщо повертаєтеся з вулиці після хімічної атаки, ваш одяг і взуття можуть бути заражені найдрібнішими краплями отруйної речовини. Зніміть усе з себе та залиште за порогом дому, після чого ретельно вимийте з милом усі ділянки тіла, які контактували з навколишнім середовищем.
У РАЗІ ЕВАКУАЦІЇ
1. Візьміть аптечку.
2. Одягніться так, щоб залишилося якомога менше відкритих ділянок шкіри.
3. Використовуйте протигази або ватно-марлеві пов’язки, змочені водою або краще 2—5-відсотковим розчином питної соди (при ураженні хлором), оцтової або лимонної кислоти (при ураженні аміаком).
4. Залиште приміщення сходами.
5. Не торкайтесь на вулиці жодних предметів.
ЯКЩО БУЛО ЗАСТОСОВАНО ЗАРИН
А саме цю летку рідину без запаху, здатну уражувати людину як безпосередньо при потраплянні на шкіру, так і при випаровуванні — через органи дихання, найчастіше називають серед ймовірних при хімічній атаці.
Звісно, дієвим захистом для обличчя, очей і легенів від зарину є фільтрувальний протигаз, стверджують фахівці кафедри медицини надзвичайних ситуацій і тактичної медицини. Для уникнення сорбції зарину на одязі необхідно використовувати захисні костюми. При потраплянні зарину на шкіру або одяг слід якомога швидше нейтралізувати його, використовуючи індивідуальні протихімічні пакети.
У разі появи симптомів отруєння зарином треба відразу ввести підшкірно або внутрішньом’язово розчини атропіну, афіну чи будаксиму. Введений не пізніше, ніж за 10 хв. після ураження, засіб здатен нейтралізувати летальну дозу. За потреби можна провести штучне дихання.
Для знезараження предметів, приміщень та одягу придатними є водні розчини лугів, аміаку, пероксиду водню, а також розчин гідроксиламіну у слабко-лужному середовищі.
Рідкий зарин на шкірі можна відразу витерти чи промити, щоби запобігти його поглинанню.
Зарин щільніший за повітря й осідає на низьких ділянках біля землі. Треба переміститись на дах чи якомога вище в разі нападу. (Як і при ураженні хлором, адже він також важчий за повітря. А от аміак легший за повітря і при ураженні цією речовиною можна сховатися в підвалі).
ЯК РОЗПІЗНАТИ НЕБЕЗПЕКУ
Хімічна атака — це не вибухи з великими клубами задушливого газу, як під час Першої світової війни. Зарин не має ні кольору, ні запаху. Досвід Сирії показав, що люди не розуміли, що почалася
хімічна атака, аж поки в них не починали проявлятися симптоми ураження, каже кандидат хімічних наук Гліб РЕПІЧ.
Розпізнати хімічну атаку має допомогти сигнал хімічної тривоги. Він схожий на сигнал повітряної тривоги, але чергуються короткий і довгий гудки. Також важливо стежити, як уже було сказано, за сповіщеннями по радіо, телебаченню, у Telegram-каналах тощо.
Хімічній атаці передують авіаналіт або обстріл, які супроводжуються глухими вибухами боєприпасів, що наносять мінімум руйнувань, зате розбризкують хімічну зброю. А що застосована була саме вона, можна побачити за масовою загибеллю птахів, комах, дрібних тварин, які мають малу масу тіла, а отже, помирають першими, стверджує науковець.
СИМПТОМИ УРАЖЕННЯ
Одночасний масовий прояв симптомів отруєння в людей є характерним для нервово-паралітичних речовин. Це міоз (звуження зіниць), посмикування м’язів, сонливість, млявість, сльозотеча, слиновиділення, утруднене дихання, блювота. У важких випадках — втрата свідомості, судоми, піна з рота, неконтрольоване сечовипускання.
Шансів у людини вижити настільки більше, наскільки менше вона контактує з отруйною речовиною. Її концентрація знижується в міру віддалення від епіцентру хімічної атаки.
