Під час сезону відпусток, переїздів до місць відпочинку и відповідно ДТП підвищився рівень травматизму, зокрема збільшилася кількість випадків струсу головного мозку. Струс мозку посідає перше місце в структурі черепно-мозкового травматизму.
Серед причин, поряд з дорожньо-транспортними пригодами, — побутові, виробничі, спортивні травми, а також кримінальні обставини.
Стан струсу головного мозку — це фактично поєднання короткочасних порушень функції нервової системи, які з’явилися після травми й зумовлені ураженням стовбура головного мозку і відповідно психічного статусу.
Під час удару мозок різко струшується, а за інерцією, контрударом, зсередини вдаряється об черепну коробку. Внаслідок цього змінюються фізико-хімічні особливості мозкової речовини; через порушення колоїдної рівноваги клітинних білків стається раптове короткочасне підвищення внутрічерепного тиску; на певний час розладнуються і навіть припиняються взаємозв’язки між клітинами мозку, погіршується їх живлення, а також зв’язок між різними його відділами, півкулями мозку і стовбуром; можливий зсув шарів мозкової тканини. Проте, як правило, гістологічних і макроскопічних змін тканини мозку не виявляють.
Одна з клінічних ознак того, що стався струс мозку, — непритомність від кількох секунд до годин. До симптомів належать запаморочення, головний біль, приголомшений стан, нудота, блювання, порушення рівноваги, непевні рухи, двоїння в очах, погіршення зору (нечіткий, неясний зір), біль при русі очних яблук, звуко- і світлобоязнь, сплутаність свідомості (уповільнені відповіді на запитання, млявість, загальмованість, відчуття «туману в голові», поведінкові розлади), порушення пам’яті, згодом — порушення сну, швидка стомлюваність, підвищена дратівливість.
Ефективних засобів для лікування струсу головного мозку, на жаль, досі не знайдено. Передусім призначають постільний режим, спокій і симптоматичну терапію, зокрема ноотропні препарати для поліпшення кровопостачання, живлення, мікроциркуляції, а також психостимулятори, знеболювальні.
Втім, якщо постраждалого непокоять запаморочення, порушення рівноваги, переднепритомний стан та інші негативні прояви, то доцільно негайно доправити хворого до лікарні, де невропатолог проведе обстеження й поставить точний діагноз, призначить відповідні терапевтичні заходи. Стаціонарне лікування обов’язкове хоча б тому, що струс мозку загрожує непередбачуваними ускладненнями, передусім так званим посткомоційним (лат. post — після та commotio — струс) синдромом.
У разі його розвитку згодом хворому починають дошкуляти напади нестерпного головного болю, запаморочення, безсоння, надмірне занепокоєння, дратівливість, емоційна неврівноваженість, нездатність зосередитися, а отже, знижується працездатність, погіршується якість життя.
Ігор КРАВЧЕНКО, лікар-невропатолог.
