Міжнародний день захисту дітей, який відзначатимуть 1 червня, — слушна нагода порушити цю тему. Адже жінка, матір — найголовніша людина в житті дитини. І щасливе дитинство значною мірою залежить від того, як мама почуватиметься після трудового дня.
Із 22.12.2017 р. жінки можуть займатися роботами, що раніше були забороненими для них згідно з Переліком важких робіт і робіт із шкідливими та небезпечними умовами праці №256. Водночас трудове законодавство містить низку пільг і гарантій щодо умов праці жінок, які залишаються чинними.
Отже, згідно зі ст.174 КЗпП, ст.10 Закону про охорону праці заборонено залучати жінок до піднімання і переміщення речей, вага яких перевищує встановлені для них граничні норми наказом МОЗУ від 10.12.93 р. №241 (піднімання і переміщення вантажів при чергуванні з іншою роботою (до 2 разів на годину) — 10 кг, піднімання і переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни — 7 кг. Сумарна вага вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати з робочої поверхні — 350 кг, з підлоги — 175 кг).
Відповідно до ст.175 КЗпП не допускається залучати жінок до робіт у нічний час, крім галузей народного господарства, де це викликано особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід. Обмеження не поширюється на установи (організації, підприємства), де зайняті тільки члени однієї сім’ї.
Перелік галузей і видів робіт, на яких дозволена нічна праця жінок, із зазначенням максимальних строків застосування їх праці в нічний час, повинен затвердити КМУ, проте такого документа досі немає.
Не допускається залучати до робіт у нічний час, до надурочних робіт і роботи у вихідні дні, а також направляти у відрядження вагітних жінок і жінок, які мають дітей до 3 років (статті 55, 63 і 176 КЗпП). Залучати до надурочних робіт, а також направляти у відрядження жінок, які мають дітей віком від 3 до 14 років або дитину з інвалідністю, згідно з ч.3 ст.63, ст.177 КЗпП можна тільки за згодою таких жінок.
Вагітним жінкам згідно з медичним висновком за ч.1 ст.178 КЗпП мають бути знижені норми виробітку, обслуговування або ж вони мають бути переведені на легшу роботу, що виключає вплив несприятливих виробничих чинників. Причому зарплата зберігається на рівні не нижче середнього заробітку на попередній роботі. До вирішення питання про надання вагітній жінці відповідно до медичного висновку іншої, легшої роботи вона підлягає звільненню від роботи зі збереженням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні за рахунок установи, організації (ч.2 ст.178 КЗпП).
Жінок, які мають дітей до 3 років, у разі неможливості виконувати попередню роботу згідно з ч.3 ст.178 КЗпП переводять на іншу зі збереженням середнього заробітку на попередній до досягнення дитиною 3 років. Підставою для переведення можуть слугувати як медичний висновок, так і інші об’єктивні дані, що свідчать про неможливість виконання попередньої роботи. Тимчасове переведення таких жінок на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, можливе лише за їхньою згодою (ч.3 ст.33 КЗпП). Зверніть увагу: якщо заробіток вагітних жінок і жінок, які мають дітей до 3 років, на новому місці роботи нижчий, ніж до переведення, їм виплачують доплату до рівня середнього заробітку за попереднім місцем роботи, а якщо вище — фактичний заробіток (ч.4 ст.178 КЗпП).
Жінкам, котрі мають дітей до півтора року, надають, крім загальної перерви для відпочинку і харчування, додаткові перерви для годування дитини. Такі перерви потрібно надавати не менш ніж через 3 години тривалістю не менш як 30 хвилин кожна. За наявності двох і більше грудних дітей тривалість перерви встановлюють не менше години (ст.183 КЗпП). Надання перерв не виключає можливості скористатися загальною перервою для відпочинку і харчування, причому строки і порядок надання перерв для годування встановлює роботодавець за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) установи і з урахуванням побажань матері. Перерви для годування включають у робочий час і оплачують за середнім заробітком.
На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину до 14 років або дитину з інвалідністю (у тому числі таку, що перебуває під її опікою) чи здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, роботодавець зобов’язаний установити неповний робочий день або неповний робочий тиждень (ст.56 КЗпП). У такому разі оплату праці здійснюють пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Для жінок, які мають дітей до 14 років або дитину з інвалідністю, роботодавець може за рахунок власних коштів установлювати скорочену тривалість робочого часу (ч.4 ст.51 КЗпП).
У разі потреби роботодавець повинен видавати вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей до 14 років або дітей з інвалідністю, путівки до санаторіїв і будинків відпочинку безкоштовно або на пільгових умовах, а також надавати матеріальну допомогу. Порядок надання зазначених пільг і гарантій установлюється колективним договором установи (організації).
Яна РОМАСЕНКО, юрисконсульт.
