«Підчепити» інфекцію в першу чергу ризикує людина з ослабленим імунітетом. Щеплення ж активізує його на боротьбу з певними хвороботворними мікробами, спонукаючи організм виробляти антитіла — речовини, що нейтралізують інфекцію. Для цього її у складі вакцини й вводять до організму в невеликій кількості й зміненому вигляді (без здатності розмноження). По суті, вакцинована людина переносить захворювання у легкій формі.
Хоч би там як, але вакцинація створює додаткове навантаження на імунітет, який певний час змушений боротися зі штучно занесеною інфекцією. Якщо ж він був ослабленим до щеплення, то організм може переносити вакцину важко. До того ж антитіла виробляються до одних видів інфекції, тоді як інші в ослабленому організмі можуть спричинити захворювання. Ось чому вакцинація показана не всім. Зокрема хворим, виснаженим людям і тим, у кого є алергічні реакції на компоненти вакцини, наприклад, формальдегід, солі алюмінію, курячий білок, на основі якого вирощують штами вірусів грипу.
Слід також мати на увазі, що будь-яке щеплення може спровокувати загострення хронічних вогнищ бактеріальної інфекції. Тобто в людини із хронічними бронхітом, отитом або тонзилітом після щеплення від грипу, як правило, загострюється відповідне захворювання.
Щеплення доцільно робити практично здоровим людям, які перебувають у зоні ризику, тобто безпосереднього контакту з іншими людьми — потенційними вірусоносіями.
Загалом же питання про доцільність щеплення має вирішувати сама людина, зваживши всі «за» і «проти», а також дільничний лікар, який безпосередньо наглядає за пацієнтом, тож повинен більше знати про особливості його організму та захворювання, за яких вакцинація небажана, а то й протипоказана.
Павло ЗАСУНЬКО, сімейний лікар.
