На цій війні добровольця ДУК ПС Василя СЛІПАКА так і звали – МІФ. Всесвітньо відомий оперний співак узяв позивний за іменем оперного персонажа Мефістофеля, чию арію успішно виконував на кращих сценах Європи. Із грецької «міф» перекладається як «оповідь або казка про походження певних речей чи явищ через емоційно-чуттєві образи». Василь по життю своєму йшов так само красиво, як і співав на сцені. Саме таким – правдивим та міфічним водночас – постає він у фільмі «МІФ» Леоніда Кантера та Івана Яснія, уже відомих своєю попередньою роботою «Добровольці Божої чоти». Упродовж 63-хвилинної кінострічки стаємо свідками його духовного й професійного зростання, аж до становлення співака зі світовим іменем, який у нелегкий для України час прийняв зріле рішення про подвиг самопожертви.
– Він пізно почав говорити, але коли почав, то одразу заспівав, — згадує старший брат Сліпака Орест, який надав знімальній групі всі можливі архівні матеріали. Тож у фільмі бачимо й малого хориста із львівського «Дударика», і юнака з рідкісним голосом – контратенором, якому невдовзі аплодуватиме весь світ. Міг іще й неперевершено співати баритоном, який із часом перетворився на унікальний бас-баритон. На диво талановитий і харизматичний, він професійно знайшов себе у Парижі, де його підтримали й полюбили. Соліст тамтешньої Національної опери, Василь мав усі підстави почуватися щасливим, умів радіти життю й дарувати радість, часом епатував, – і це теж були складові його правдивого міфу…
Та залишався громадянином України не лише формально – жорстке протистояння добра й зла в географічно віддаленому Києві змінило його життя. Під час Революції Гідності Сліпак організовував у Парижі мітинги на її підтримку; на початку війни почав допомагати військовим, завантажуючи необхідним цілі фури. Та й цього йому було замало: з-поміж усіх благ і цінностей шляхетно обрав рідну землю, вирушивши на її захист.
…Миті з фронтового життя МІФа зберегли окопні відео бойових побратимів, четверо з яких уже, на жаль, пішли за Василем. З їхніх розповідей і постає портрет Сліпака-воїна, зовні схожого на українського козака з легенди. Одна з його фронтових посестер, Перлинка, присутня на прем’єрі, згадує про нього й у фільмі. Каже, що будь-яку роботу він виконував нарівні з усіма, а на світанку співав український Гімн, від чого пробуджувалися і свої, й вороги. Завжди був позитивним, веселим. І хоч навчався військовій науці «з нуля», за тиждень вправно володів кулеметом. Давав міні-концерти в окопах. Загинув від кулі снайпера під час виконання бойового завдання. Його рятували, але… МІФ пішов на небо.
«МІФу» аплодували Брешія, Мілан і Рим. Попереду – 26 показів у Канаді, згодом у Франції.
Ольга Гойденко.
P.S. Повну версію статті читайте у №8 «Порадниці» від 22 лютого 2018 року.
