Каркасне будівництво (іноді його називають канадським) нині дуже популярне. Однак у нас звикли будувати за іншими технологіями, тож воно викликає цілком зрозумілий острах. Особливо багато побоювань пов’язано з нібито недостатньою міцністю таких будівель. Подейкують також, що каркасні будинки непридатні для наших кліматичних умов. Утім, ці побоювання виправдані лише в разі порушення технологій при будівництві. Дуже важливий і правильний проект з усіма схемами кріплень. Основна перевага таких будинків – ціна, яка значно, а іноді й у рази, менша, ніж із традиційних матеріалів. Однак усе відносно, адже нерідко для таких будинків використовують недешеві матеріали, зокрема оздоблювальні. А надмірна економія може призвести до негативного результату. Тому казати, що такі будинки зовсім дешеві, неправильно.
Принцип будівництва простий і полягає у тому, що з дерев’яних брусів різного перетину (іноді з металу) збирають каркас, підлогу, покрівлю тощо. Важливо, щоб пиломатеріали були сухими. Ширина дощок каркасу залежить від товщини утеплювача. Найчастіше для цього використовують пінопласт, пінополістирол, мінвату в плитах, базальтову вату, піноскло та інші матеріали. Рулонні утеплювачі, покладені вертикально, з часом дають усадку, тому їх не застосовують. Товщина утеплення має бути не менш як 200 мм. Будівництво ведуть швидко і без важкої техніки, бо матеріали доволі легкі. Зазвичай воно триває 3-4 місяці за будь-яких погодних умов. Ззовні стіни обшивають плитами ОSВ, вологостійкою фанерою чи іншими матеріалами, а потім закривають сайдингом, блокхаусом, імітацією каменю чи іншими матеріалами. Важливо, що каркасні будинки мають ідеально рівні поверхні, тому не потребують вирівнювання і їх легко оздоблювати. Таким будинкам можна надати будь-якої форми, облицювати під цеглу, деревину тощо. За міцного фундаменту можна обкласти цеглою, однак зазвичай при каркасному будівництві зводять легкі фундаменти.
Усередині стіни утеплюють паро-, гідроізоляційними плівками для захисту утеплювача від вологи, а потім зашивають листами гіпсокартону чи іншою обшивкою. Щоб паро- і теплоізоляція працювали як мембрана, ззовні та зсередини має бути вентиляційний зазор. Обшивати стіни зазвичай починають ззовні – так зручніше. Зсередини на обрешітку кріплять мембранну плівку для захисту від вітру, вологи та пари. Потім укладають утеплювач, накривають шаром пароізоляції і кріплять внутрішню обшивку. Каркасна технологія дає змогу сховати під обшивку всі комунікації. Дах – із дерев’яних стропильних конструкцій, з тепло-, паро-, гідроізоляцією та покрівельного матеріалу. Попри стереотип, такі споруди доволі міцні й теплі, не дають усадки. За потреби їх можна швидко демонтувати.
Один із основних недоліків – пожежонебезпечність. Але й це відносно. Адже нині у продажу є безліч препаратів для стійкості проти вогню – антипіренів. Крім того, горять будь-які будівлі. Каркасним будинкам закидають погану вентиляцію, бо по суті це термос. Але якщо встановити систему вентиляції, яка забезпечить повітрообмін, проблем не буде. Тепловий режим у правильно зведених «каркасниках» комфортний: взимку – тепло, влітку – прохолодно. Такі будинки швидко прогріваються і довго тримають тепло. Однак дерево має значно меншу шумоізоляцію, ніж бетон і цегла. У каркасному будинку її забезпечують утеплювач та додаткове покриття спеціальними матеріалами. Щоправда, це робить проект дорожчим.
Гниття такому будинку загрожує лише за порушення умов будівництва. Приміром, гнити може неправильно оброблена деревина. Щодо недовговічності каркасних будівель – то сам каркас може простояти довго. А утеплювач раз на 25-30 років підлягає заміні. Тому, звісно, як і будь-які інші, каркасні будинки мають свої нюанси. Але в цілому це шанс звести будинок відносно недорого і якісно. Якщо все робити грамотно, недоліки мінімальні.
Василь ГЕРАСИМОВ, інженер.
