За даними Міжнародного агентства з вивчення раку при ВООЗ червоне м’ясо віднесене до «скоріше за все канцерогенних продуктів», а термічно оброблене – до «продуктів, що спричиняють рак у людей». Твердження, очевидно, не певне і більше схоже на припущення.
Як зауважує наш консультант лікар-дієтолог Віра Мала, базується воно на таких самих непевних результатах дослідження Медичної школи з вивчення народного здоров’я при Гарвардському університеті (США). Там упродовж близько 30 років науковці спостерігали за здоров’ям понад 100 тис. пацієнтів. Раціон харчування тих, хто захворів і навіть помер, дав змогу дійти висновку, що занадто часте споживання червоного м’яса призводить до істотного зростання ризику смертності від раку і хвороб серцево-судинної системи.
Як відомо, уточнює фахівець, до червоного м’яса належать яловичина й телятина, баранина, дичина, індичатина, до певної міри – свинина. Колір зумовлений наявністю міоглобіну – специфічного киснезв’язувального білку, що міститься в м’язах. У вільному стані міоглобін – високотоксична сполука. До того ж його великі молекули можуть закупорювати канальці нирок і призводити до їх відмирання. Але такі передумови в організмі виникають лише зрідка.
Натомість залізо в складі молекули свідчить про можливість використовувати її для подолання, наприклад, недокрів’я нарівні з додатковим гемоглобіном, що надходить ззовні в складі їжі, зокрема й м’яса. З другого боку, в будь-якому м’ясі, в тому числі курятині, є так звані насичені жири, у великих кількостях як «поганий холестерин» шкідливі для здоров’я. Тож аби не перебрати норму, Віра Мала радить споживати нежирне м’ясо з розрахунку 0,5 кг на тиждень (70 г на день). А ізраїльські онкологи запевняють, що шкоди від м’яса, в тому числі червоного, буде менше, якщо м’ясні страви вживати разом із зеленими овочами в пропорції 1:2. Тобто до м’яса має бути гарнір не з каш, картоплі або макаронів, а свіжі шпинат, броколі, цвітна і білокачанна капуста, огірки, листковий салат, будь-яка зелень, як-от петрушка, кіндза, кріп, селера, пастернак.
